переходила котримсь мостом і широкими, величними вулицями спиналася на пригорки, де проживали володарі світу. Ходили майже виключно продавці, що розносили по місту вироблювані в їхній дільниці товари, що своєю ориґінальністю зацікавлювали й приваблювали римлян. Котрийсь з таких продавців мав на продаж дешеві, але ж блискучі ювілерні вироби, зроблені зі скалок шкляного або кришталевого кольорового посуду, що товклося його часом випадково по господах можновладців і що скуповувався та ретельно зуживався до роботи мешканцями Затибря. Інший вабив око оберемками чудових жіночих сандалів з червоної відтиснутої шкіри, той знову повівав стьожками пишних поясів або розгортав тканини, вкриті східніми розводами, чи брязкотів виробами з міді, бронзи та заліза, чи показував ще майстерно вирізьблені на перснях і застібках камінці або дивовижний кшталтом посуд, повний рідин і мастил з незнаними пахами. На цю величезну до їхнього міста та до надрів їхньої промисловости навалу цього чужинецького елементу багато римлян, через різні причини, споглядало вороже. Вороже споглядав на покірливого брудного приблуду гордовитий та пишний патрицій, а шляхетний патріот вбачав у ньому один з первопочатків, що послаблювали міць його батьківщини. Ще ворожіш та погордливіш спозирав на нього мисленик, що вбачав у ньому приклонника тих вірувань і забобонів, що
