гула музика, вигинались у любашних танках еспанки, єгиптянки та відбувалися вистави дотепних або соромицьких пантомін. Оцих непогамованих утіх і цих неомірних розкошів, що виповнювали палаци людей, що годилися вони з установленим громадським ладом і з нього власне мали величезні та найрізноманітніші користі, в домі преторського подружжя не було. В втім, в цьому місті й за цих часів помірні навіть багатства становили собою великі, а перестиль, що прикрашував задню частину Гельвідієвого та Фаніїного будинку, з багатьома своїми, з жовтого нумідійського мармуру, колонами, що з-поза них проглядала прозелень садка, з облямованим немов у вирізувані рями даху темноблакитним склепінням неба, з міцними пахощами рослин, що квітли по сніговобілих вазонах, являв собою чудову, свіжу та веселу місцину. Це було саме те місце, де за вільних від праці годин найохочіш громадилася родина й де віталося найближчих та наймиліших гостей. Посередині, на викладених з різнобарвного мармуру арабесках та пасмугах підлоги, весело вигравало, в мільйони іскор та обідців розсипаючись, сонячне проміння в затінку колонових маківок та розхилистих трояндових і кракусових кущів, на бронзових, з оздобами слонової кости, стільчиках та кріслах сидів невеличкий гурт людей. Довкола спертого на лев'ячі лапи столу з срібною, вирізьбленою й повною овочів чашею, що стояла на нім поруч з чарами
