юнак, що на ім'я йому.…Кінець мосту зупинилася й, зводячи очі до неба, де на темному тлі блискотіла вже перша велика зірка, вимовила:
— Артемідор!
Він був так далеко від неї й так високо понад нею, що зірка.
Враз вона здригнулася й прискорила кроку. З мрій вирвав її голосний та брутальний лемент. Минала якраз один із вузеньких і брудних затибрянських базарів, де, коло найбільшого шинку, що звався Taberna meritoria, аж гуло від сумішних криків та чоловічих і жіночих реготів, сполучених із гучним відголосом сирійського музичного струменту sumbuki, писклявими звуками флейти й здушеним бренькотом sisto, металевих кастаньєтів, струшуваних піднятими руками сирійських танцюристок.
Taberna meritoria була щонайулюбленіше місце гульбищ різної наброді, що складалася з вуличних ледацюг, п'янюжок з-посеред носіїв та драгалів і невільників, що вивтікали присмерком з будинків своїх панів і поспішалися сюди з-за того боку річки. Тут найохочіш збиралися акробати, що за дрібні гроші показували різні акробатичні штуки, вчені пси, ворожбитські курки, бойовничі перепели та півні, тут під звуки sumbuk'и та флейти танцювали жовтолиці жінки, з срібними перснями на пальцях босих ніг; тут над огнем таганків смажилися безперестанку найулюбленіші
