Сторінка:Назарук О. Вячеслав Липинський – відновитель державної ідеольоґії України (1926).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

та служив дальше при республиканськім уряді (так, як опісля зробив се німецький ґенерал Гінденбурґ, що хоч монархіст, дався вибрати президентом республики, щоб послужити державі свого народу). Аж коли петлюрівський уряд зачав у страшний спосіб компромітувати українську державу в нутрі і перед чужими народами, — висилаючи у світ „посольства”, зложені з людей, котрі навіть „добрийдень” не вміли сказати в ніякій чужій мові і робили скандали по столицях світа, — тоді Липинський подався до димісії, бачучи вже виразно, що крім компромітації нічого Петлюра зробити не вспіє. Здоровлє Липинського від давна було лихе (він хорий на тяжку грудну недугу). Отож перенісся він у маленьку місцевість в Альпейських Горах, де живе від тоді в дуже скромних відносинах, безнастанно працюючи над витворенєм ясної державної ідеольоґії для українського народу. В тім глухім закутку, між лісами, написав і зредагував Липинський п'ять великих томів „Хліборобської України”, найлучшого видавництва, яке Українці колинебудь мали. Яку повагу виробив собі Липинський між представниками чужих народів і держав у часі, як був послом української держави, — видно по тім, що коли він уже не був послом, чужі посли й конзулі дальше зверталися до нього по опінію, коли у них старалися Українці віза і т.п. Бо чужинці скоро зміркували вартість людей.

VI.

Ні посольська праця ні пять великих томів „Хліборобської України” не було першою роботою Вячеслава Липинського для українського народу. Липинський розпочав свою працю для української справи в дуже позитивнім напрямі ще як молоденький ученик Київської ґімназії. А розпочав ту працю в польській ґімназіяльній орґанізації у Київі. Вона складалася з самих римо-католиків. Липин-