Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/145

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ний біль так у ній горів, як горить крізь вікна пожар у нутрі дому.

Молодий Падишах приступив до предмету, котрий викликав її біль і плач. В тій хвилі доглянув деревлйний хрестик на собачці і перечитав надпис на дощинці... Вона вперве назвала його по імени в болю своїм... Було се музикою для нього. Відчув тим глибше її біль і образу. Здавив у собі гнів і сказав:

— О, Хуррем! Ти одержиш такий калим, якого не мала ні одна з моїх жінок — ні жінок мого покійного батька — нехай Аллаг буде милостивий душі його!... А ті, що придумали сей недобрий жарт, відпокутують за нього!“

Перестала мити собачку, зложила обі ручки як до молитви і сказала:

— „Не роби нічого злого, щоб ти не покарав невинних у гніві твоїм! Бо як же ти відкриєш винних у величезнім сераю, де живуть тисячі людей?"

— „Я вже знайду на те способи!“ відповів молодий Сулейман. Сам докінчив мити її „калим", погласкав собачку й, обтерши, поклав на диван.

Перейшовся нервозно кілька разів по кімнаті, усміхнувся до своєї любки і схвильований вийшов.

Ще ізза дверей сказав до своєї любки:

— „О, Хуррем! Коли не зломлю страхом сеї ненависти, то вона буде вибухати проти тебе що раз то грізніше. Се, що вони зробили тепер, тільки початок вибухів. Я знаю своїх людей!“

І пішов рівним кроком коридорами гаремліку. А Настуня остала в страху що буде дальше.

III.

На другий день рано Настя як звичайно збудилася і виглянула вікном на внутрішнє подвіря гарему. Не чула ні одного співу, ні одного звука, хоч звичайно вже кипіло життя в тій порі Всі вікна кругом були зачинені. А під своїми вікнами побачила подвійну сторожу зовсім нових євнухів, яких ще ніколи не бачила. Звичайно повідомляли її служниці навіть про найменшу новину, яка сталася в гаремі. Тепер не зголошувалася ні одна. Здивована Настуня сама пішла до

{{{pagenum}}}