З небувалим напруженням очікували дальших кроків молодого Падишаха.
Минуло ще кілька неспаних ночей султана — і довідався весь двір, що сам капуаґа ходив просити до султана двох визначних духовних.
Пізним вечером вступили до султанської кімнати Мугієддін мудерріс і муфті Пашасаде.
Ніхто не знав, що вони говорили з султаном і вони нікому сего не сказали. Але на другий день рано пішли вони по наказу султана на згіршення цілого двора до кімнат блідої невольниці.
Такої дивовижі не було ще ніколи в Дері-Сеадеті, щоби два побожні й учені улєми йшли до невольниці в гаремі султана і ще з його наказу! І тому сам Кісляраґасі підслухував їх особисто й опісля оповів усе, що чув, своїм приятелям у великій тайні.
Щож чув Кіслярагасі в кімнаті невольниці і що оповідав своїм приятелям?
Він оповідав так:
Учені улєми вступили до кімнати блідої невольниці і сказали разом:
„Благословенне хай буде імя твоє Хатун[1]! Десятий і найбільший володар Османів, Сулейман — нехай во віки тріває слава його! — дарує тобі, волю і каже запитати, чи і коли хочеш опустити його палату, столицю і державу."
А бліда невольниця довшу хвилю мовчала.
— „І що на те сказала?“ запитав нетерпеливий капуаґа.
— „Не сказала на те ні слова.“
— „І улєми так пішли?“
— „Не пішли.“
— „А щож робили?“
— „Слухали.“
— „Таж вона нічого не говорила!“
— „На те нічого не сказала. Але відповіла їм так, що маємо — нову паню!“
— „Якже відповіла?“
{{{pagenum}}}
- ↑ Пані!
