Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/178

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


XIV.
... „А червона кровця на рученьках твоїх“ ...

„Немов ту пилку Бог
Кинув нас на світ.
Він знає нашу ціль,
Він знає і Тебе“.
   Омар Кгаіям.

І.

Султанка Хассеке Хуррем, „Радісна Мати Принца“, скоро прийшла до повного здоровля і розцвитала як роза в султанськім огороді.

Біле як ясмин личенько її набирало краски сходячого сонця. А в очах мимо молодости своєї мала таємничий спокій, який має осінь, що вже принесла плоди. Найстарші мешканці сераю згідно говорили, що не було в нім Досі кращої і милійшої жінки. А Падишах приходив до неї кождої днини по нарадах Дивану. Постійно засідав до стола тільки з нею й відпочивав при ній душею. В сераю говорили, що сій жінці не відмовляє Падишах нічого й дивиться крізь пальці навіть на чужі звичаї, які вона заводить в гаремі.

А Хассеке Хуррем ходила без заслони по цілім сераю й відважилась навіть допускати до себе чужих майстрів, що довго сиділи в її кімнатах і малювали її портрети. Такого ще не було ніколи в султанськім сераю. Правовірні мослєми дивилися косо на чужих мужчин, що входили в кімнати гарему. Але ніхто не відважився висказати свого невдоволення, бо дуже небезпечно було подразнити Великого Султана й викликати гнів його. Навіть улєми і проповідники корану мирилися з чужими звичаями Хассеке Хуррем, бо ніколи не бракло її на молитві у святу пятницю, в великій мошеї Цар-

{{{pagenum}}}