Божевільно міцна любов, якою розгоріло до неї серце молодого султана тоді, коли перший раз натяками згадувала йому про подібні замисли, — бухнула знов. Забув, з чого почалася та розмова і припав устами до її уст. Боронилася як колись дівчиною, кажучи:
— „Ти забув з чого ми почали. Тепер уже скажу тобі правду: то я спонукала твою німу сторожу, виконати нині присуд, який мав щойно завтра упасти на Агмеда“ ...
Опритомнів.
Совість судді несподівано сильно застукала до душі великого володаря. Але ще сильніще відчув скрегіт вищерблюваного в собі кришталу влади. Мимохіть кинув оком на дрібні рученятд своєї жінки. Виглядали ніжно, як білі квіточки лілеї.
Припав устами до її руки. А вона гладила його по обличчу. Не питав навіть, як вона спонукала його німу сторожу, передвчасно виконати кару смерти. Бо щойно тепер стало йому ясно, чим його так цікавить та дивна жінка. Досі був він у своїй палаті й державі сильний як лев, але одинокий. Він нікого не боявся, а його боялися всі. В сій жінці відкрив людніну, яка не боялася його, від якої міг кождої хвилі сподіватися чогось несподіваного і він і все його оточення. Зовсім таксамо, як від нього самого.
Тим ставала рівною йому. Мав глибоке задоволення з того, що біля нього був ще хтось, кого таксамо бояться, як його. Мав пару — і не чувся вже самотним. Зрозумів, яким чином міг так спокійно дивитися на ту нечувану дивовижу, що її жінка викликала сегодня в судейській салі: та дивовижа була йому дорога, неоцінима. Як лев-самотник, що довго блукав сам і нарешті знайшов собі самицю, простягнувся у весь ріст з задоволення.
Запитав дуже ніжним голосом:
— Чи тобі не прийшло на думку, як ослаблюєш своїм кроком судейську совість найвищого судді в державі?
— Прийшло. Але я сказала собі, що ти можеш переслухати про все євнуха Гассана. Він живий...
Відіткнув усею груддю. Вона також відітхнула свобідно, бо знала вже, що викрикував напів божевільний Гассан.
{{{pagenum}}}
