тан. І пригадалися йому слова Пашасаде: — „Прегарна Хатун Хуррем має ум високий і душу, що так уміє лучити святі думки корану зї своїми думками і своїм бажанням, як лучить великий будівничий Сінан благородні мармори з чорвоним порфіром“.
Дійсно. Навіть се її надзвичайне бажання не було противне святій читанці Пророка. А те, що вона ні разу не заговорила при тім про коран, переконувало його, що вона вже наскрізь стала мусулманкою. Бо з досвіду знав, що позірно навернені на мусулманство люблять багато говорити про коран, особливо тоді, як домагаються чогось. Вправді багато вчених говорило, що жінка не має душі, але ся очевидно має душу, — подумав. І ще яку!
З задуми вирвали його — таки його власні слова, котрі вимовив несподівано для себе самого:
— Я завойовник і розумію душу завойовників. Ти здобула мій гарем, а потому — Кажу Тобі — возьмешся і до здобування моєї держави...
Говорив се так, мовби цікавість як се виглядатиме, перемагала в нім усі инші думки.
Вона не зрозуміла відразу й по жіночому відповіла:
— Побачиш, що тобі не буде зле по здобуттю гарему! А державу — якже я можу здобути її?
— Наперед схочеш знати всі її тайни, почавши від першої: Не перешкоджуй у праці чесним людям!...
— Тайни держави? запитала й очі їй засвітилися, як дитині, котрій покажуть гарну забавку.
— Так! Держава має свої тайни, подібно як подруже життя, сказав, вдивляючись у її очи.
Не питала, які дальше. Бо була ще надто пересичена радістю своєї побіди над гаремом. І не хотіла непокоїти чоловіка ненаситністю. Але в голові сплітала свої спомини й думки про могутність від першої зустрічі з ним. Сплітала з тим, що він тепер сказав. І здавалося їй, що за сим першим здобуттям мусить прийти якесь друге, третє, десяте. Як воно приходитиме, ще не знала. І навіть не знала, що саме приходитиме. Але слова чоловіка не виходили їй з тямки. „Таємниці держави“! Їх певно можна знайти у війську й на війні, сказала собі.
{{{pagenum}}}
