да, що ми відкрили йому таємницю про його прапрабабку, жену султана Ертоґрула, бо відкрив її мені Пашкепрізаде, а я відкрив султанови.
— Благословенне хай буде імя Алагга! Може все те замішання скінчиться на смерти Агмеда-баші й одного євнуха!...
— Може скінчиться.
Так думали улєми Мугієддін Сірек і Кемаль Пашасаде. Й обидва помилялися.
Небагато днів минуло, як одного вечера з дільниці вельможів затрівожено сторожу сераю і велику казарму яничарів дивною вісткою, що підбурена кимсь товпа нарада облягає палату вбитого Агмеда-башу і вже проломила огорожу.
Як стій рушили туди відділи яничарів і сіпагів. Але хоч дійшли ще в сам час, не перепинили здобуття палати і знищення її. Начальник яничарів, що дав наказ жовнірам, відперти товпу, впав, тяжко поранений камінням, а військові відділи стояли безчинно, слухаючи криків товпи, що треба знищити гніздо і рід того, котрий хотів украсти сина Падишаха.
І на очах війська розгромлено палату Агмеда-баші та всі будівлі її, а його жінок і дітей витягала розшаліла товпа за волосся на вулиці Стамбулу. І ніхто не знав, що з ними сталося.
Султана не було того дня в Царгороді. А як приїхав, зараз завізвав до себе Кассіма, команданта Стамбулу, товариша своїх діточих забав, котрому довіряв і котрий був дуже привязаний до нього.
— Що сталося в моїй неприсутности? запитав.
— Знищено дім Агмеда-баші. Його жінки і діти лежать поранені.
— Хто се зробив?
— Зробила підбурена товпа.
— А хтож її підбурив?
— Царю, відповів отверто командант Стамбулу, всі сліди вказують на те, що жерело того заворушення ніде инде, тільки в сераю.
— Чи ти припускаєш, що хтось із близьких мені осіб свідомо викликав те недобре діло?
{{{pagenum}}}
