Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/212

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


да, що ми відкрили йому таємницю про його прапрабабку, жену султана Ертоґрула, бо відкрив її мені Пашкепрізаде, а я відкрив султанови.

— Благословенне хай буде імя Алагга! Може все те замішання скінчиться на смерти Агмеда-баші й одного євнуха!...

— Може скінчиться.

Так думали улєми Мугієддін Сірек і Кемаль Пашасаде. Й обидва помилялися.

Небагато днів минуло, як одного вечера з дільниці вельможів затрівожено сторожу сераю і велику казарму яничарів дивною вісткою, що підбурена кимсь товпа нарада облягає палату вбитого Агмеда-башу і вже проломила огорожу.

Як стій рушили туди відділи яничарів і сіпагів. Але хоч дійшли ще в сам час, не перепинили здобуття палати і знищення її. Начальник яничарів, що дав наказ жовнірам, відперти товпу, впав, тяжко поранений камінням, а військові відділи стояли безчинно, слухаючи криків товпи, що треба знищити гніздо і рід того, котрий хотів украсти сина Падишаха.

І на очах війська розгромлено палату Агмеда-баші та всі будівлі її, а його жінок і дітей витягала розшаліла товпа за волосся на вулиці Стамбулу. І ніхто не знав, що з ними сталося.

Султана не було того дня в Царгороді. А як приїхав, зараз завізвав до себе Кассіма, команданта Стамбулу, товариша своїх діточих забав, котрому довіряв і котрий був дуже привязаний до нього.

— Що сталося в моїй неприсутности? запитав.

— Знищено дім Агмеда-баші. Його жінки і діти лежать поранені.

— Хто се зробив?

— Зробила підбурена товпа.

— А хтож її підбурив?

— Царю, відповів отверто командант Стамбулу, всі сліди вказують на те, що жерело того заворушення ніде инде, тільки в сераю.

— Чи ти припускаєш, що хтось із близьких мені осіб свідомо викликав те недобре діло?

{{{pagenum}}}