Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/216

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


XVI.
Бог всемогучий.

  „Domine, Deus meus, ne elongeris a me
Dens meus, іn exilium meum respice! Quoniam
іnsurrexerunt іn me varice cogitationes et timo-
res magni affligentes animam meam. Quo modo
pertransibo іllaesus? Quomodo perfringam eas?“ —
„Ego іnquit, ante te іbo…“

І.

А в пятницю рано, в турецьку неділю, третого тижня місяця Хаваля зі всіх мінатерів султанської столиці голосно закричали мослємські муеззіни:

— Аллагу Акбар! Ла-іллага-іл-Аллаг! Ва Магомет расул Аллаг! Гам алас сала!... Гам алас сала!... Гам алас сала!...[1].

А в кожду пятницю рано, в турецьку неділю, молода султанка Ель Хуррем з палати на молитву в мошею шестернею білих коней, у золотій кареті, зі сторожею кінних яничарів виїзджала. І як завжди під мурами по дорозі убога біднота у два довгі ряди стояла, на Милостиву Паню, на матер принца Селіма чекала: І руки простягала, милостині благала.

Кого там не було! Хто не стояв під муром палат Роксоляни? Стояли убогі Турки, Араби, Курди і Татари та всякі мусулмане, стояли Греки, Вірмени, Італійці, Угри, Волохи і Поляки та всякі иньші христіяне, ждали Жиди і Цигане. І нікого слуги султанки не минали, по жіночім боці її невольниці, по мужеськім євнухи бідним людям милостиню роздавали.

А часом з Рідного Краю Роксоляни стояли невольник чи невольниця, ізза старости літ випущені на волю. Стояли

{{{pagenum}}}

  1. Бог Всемогучий! (Нема Бога лиш Аллаг! А Магомет пророк Божий! Спішіть на молитву!... Спішіть на молитву!... Спішіть на молитву!