Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/239

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


по всіх польських владах і нема способу, дістати якенебудь відшкодування. Ми присталиб і на половину шкоди.

— А де се сталося?

— На половині дороги між Бакотою і Кримом.

— Ви згадували про татарську границю. По котрім боці границі наступив грабунок?

— Найяснійша Пані! Де там є яка границя? То тільки так говорять, що границя. А там хто хоче, той рабує. Рабують ляхи, рабують козаки, рабують і Татаре, бо чому не малиб рабувати? Але що Поляки кажуть, що то їх земля, то можеб вони заплатили, як їх?

Молода султанка плеснула в долоні. Зявилася служниця.

За короткий час зявився урядовий товмач з турецьким писарем. Султанка випитала ще про назвиска ограбованих і вбитих, про їх спадкоємців і подиктувала про се короткий лист до польського короля. Закінчила його так:

„Іменем свого мужа, султана Сулеймана, прошу полагодити ту справу і в дарі залучаю кілька сорочок і спідної білизни“.

Француський товмач в тій хвилі переклав.

Султанка звернулася до купців:

— Чи хочете самі одержати сей лист до короля, чи маю його переслати послом при першій нагоді?

— Найяснійша Пані! Чи не можна так, щоб ми разом з послом поїхали?

— Можна. Коли відходить найблище посольство Падишаха в Польщу? Запитала секретаря.

— За тиждень, о Радісна Мати Принца, але можна і приспішити його відхід.

— Чи можете почекати тиждень? запитала купців. Чому не можемо? Певно що можемо.

— Зголосіться за тиждень!

Веселі виходили оба купці з послухання у Великої Султанки.

Вже на подвірю, коли нікого не бачили коло себе, сказав молодший до старшого:

— А що ти, Мойше, кажеш на ті калісони, які вона дарує польському королеви?[1] Я гадав, що вона йому на-

235

  1. Лист султани Роксоляни до польського короля, в котрім є згадка про ті, в наших часах дивні, а тоді модні дари (разом з иньшими листами) оповіщений в оригіналі у „Kwartalniky historycznym