Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/275

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— А мені найбільше подобалося, як ми йдучи на Відень бачили з горбів по дорозі, як утікали перед Тобою німецькі відділи. Точно, як птиці перед бурею!

Бачив, що вона не звертала ніякої уваги на його невдачу й тішилася тільки проявами його сили. Чув любов її й був щасливий, дуже щасливий.

— А не знаєш, запитала, чому циганка перервала предскасування моєї будучности?

Цікаво вдивлялася в його очі.

Сулейман споважнів і сказав:

— Мабуть тому, що тобі предсказує будучність сам: Аллаг.

— Нехай діється воля Його! додала так щиро, якби на хвилинку блиснула в ній її давна віра.

І разом увійшли в прекрасні кімнати угорських королів.

Муеззіни зачали співати пятий азан на вежах струнких мінаретів. На Дунай лягала чудова тиша ночі і птиці змовкали в густих очеретах.

Сулейман Величавий схилився з жінкою на диван молитовний, обоє обличчам обернені до Мекки.

Обоє молилися до Бога за життя, яке ще було перед ними — дивне життя.


13 О Назарук