Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/286

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


тиші блиснуло та загреміли дві сальви вистрілів. То яничари й сіпаги стріляли в темряву пустині. Відповів їм знов потрясаючий рев. А вони в друге і третє стріляли в темряву. Тої ночи не спав ніхто до рана.

В наметі оповідали невольниці, як горячий вихор Самум засипає каравани прочан, що мають тяжкі гріхи на совісти.

А потому знов їхали довго і каравана увійшла в якусь дивну місцевість, довкруги котрої був простір „водних дір“. Там ґрунт був вапнистий і поритий штучними басейнами, де місяцями переховувано воду з рідкого в тій околиці дощу. Там видніли денеде поодинокі пальми, але сама місцевість була без зелені.

Відси рушила каравана на пусту й тільки сліпущим блиском сонця залиту рівнину. Година за годиною минала і все видніли тільки простори піску й чорне каміння, гладенько вітром ошліфоване, що страшно блистіло в яркім блиску сонця. З верхів пісчаних горбів, які зустрічалися по дорозі, видніло непереглядне море далеких піскових рівнин, малі округлі голови піскових сугорбів і дивні гребені, ідо немов тонули в оточенню камяиих валів.

А найблищий постій був Ель-Ціят, — дуже приємний. Тут привитали Султанку посли святого міста Медини — мир і поводження мешканцям її!

Та заки каравана дійшла до Медини, воздух став від горячи такий червоний як шерсть верблюда, мальована гемною, й земля стала пекуча мов грань. Тут на цім шляху згинуло багато верблюдів, а ті, що їхали на них, поручившися волі Божій, ішли далі пішки по розцаленім як грань камінню. І багато їх упало мертвих серед пустині і не побачили вони домів своїх.

Нарешті здалека показався в проміннях сонця святий город Медина-Ель-Набі[1]як біла голубка на жовтій пу-

282

  1. Місто Пророка. Магомед уродився в Мецці, одначе в Медині знайшов притулок у найтяжшій хвилі свого життя, коли його прогнано а родинного міста. Тему в Медині знаходиться гріб його, хоч Мекка іаза Каабн се найсвятійше місто мослємів. (Трете в них що до святости місто — Єрусалим, званий Ель Кудс = „Святий"). Правовірний мусулманин згадував Мекку й гріб Магомеда немов одним віддихом, хоч воли досить далекі від себе.