себе гріхів і грішних замислів. Султанка Ель Хуррем кинула також власноручно 49 кремінів на долині Міна.
Хассеке Хуррем власними руками збирала горяче каміння пустині, а думки про долю її сина пекли її як огонь... Мала кидати каміння в долині по звичаю. Але не хотіла відкинути ні одного зі своїх замислів, хоч вони були тяжкі як олово. В долині Міна остали три дні по старому звичаю. А потому принесли в жертву баранів і вечером пішли до Мегмеля на чудово прикрашеній площі. Там були три ночі, освітлювані ракетами так прегарно, що подібної краси нема нігде більше. Щойно третього дня кидала Хассеке Хуррем креміння в долині Міна й вернула до Мекки. По дорозі оглядала гору Ель Нур, яка так світить в ночи якби її хтось освітлював. А в долині Міна не остав ні оден хорий, хоч спека там була страшна. Всі святині Мекки перейшла і милася в студни Земзен біля якої осіли перші люди й оглянула чарівну Мошею.
А як скінчила оглядати всі святині Мекки, пішла до найсвятіщої з них до Беіт Аллаг,[1] де вмурований біля входу чорний камінь „гаджар“. Його приніс архангел Гавриїл праотцю Аврааму. Там і досі є „Макам Ібрагім“, камінь з відтиском стіп Авраама. Ціла святиня закрита зверха перед людськими очима найдорощими килимами. А щоб увійти до неї, треба її сім разів обійти пішки камяним шляхом.
А святиня Кааба не має дверей від землі, як усі инші святині на світі. Двері її уміщені високо. І сходів до них нема, тільки драбина.
З дрожанням серця входила по драбині Султанка Ель-Хуррем до нутра святині. А як увійшла і зступила до її нутра, — стала здивувана на вид, який побачила.
Дім Бога, званий Кааба, ціль паломництва всіх вірних мослємів, — був у нутрі зовсім порожний і пустий... Чотири нагі стіни і більше нічого... Ні вівтаря. Ні надписів. Ні знаків.
286
- ↑ „Дім Бога“, званий Кааба. Се великий гранчак, 12 метрів довгий, 10 широкий, 15 високий. Будову цю по іслямським леґендам мав побудувати ще праотець Авраам зі сином Ізмаілом (від жінки Агар), родоначальником мослемів.
