НА ТЕРИТОРІЇ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ
Землі Середнього Подністров’я та Верхнього Попруття були освоєні людьми ще на початку кам’яної доби, в ранньому палеоліті. Виявлені на Дністрі найдавніші сліди людської культури (с. Бабин Кельменецького району Чернівецької області, с. Лука Врублівецька Хмельницької області, с. Вихватинні Рибницького району Молдавської РСР та ін.) належать до так званої ашельської епохи (приблизно 300—100 тис. років)—часу великого розселення людей в Європі.
Первісні мисливці поселились на берегах Дністра і Пругу, що були багатими на мисливські угіддя та кремінь — основний матеріал для виготовлення знарядь праці у палеоліті, коли туї панував теплий благодатний клімат. Вони залишились тут і г період великого похолодання в Європі, коли її північну части ну вкрили величезні льодовики, а в Середньому Подністров’ї панував холод[1].
Відомими пам’ятками льодовикового періоду є стоянки мисливців на мамонта у с. Молодове Сокирянського району. На них розкопані найдавніші в нашій країні житла, збудовані по над 40 тис. років тому. Це були овальні за планом будівлі, каркасом яким служили дерев’яні жердини, похило вкопані в землю по краю підлоги житла і зведені докупи над його серединою, їх вкривали шкурами тварин, а внизу привалювали великими кістками мамонта. На долівці жител виявлені рештки вогнищ, якими обігрівали приміщення[2].
Одне з розкопаних в Молодовому жител складалося з двох камер, що призначалися окремо для жінок і чоловіків[3]. Це характерно для родового ладу, коли шлюб між кровними родичами заборонявся і чоловіки були відділені від жінок. Таким чи :ом, матеріали Молодовської стоянки свідчать про поступовий
