перехід від дородового суспільства, коли люди жили, за визначенням В. І. Леніна, первісним людським стадом[1], до родового матріархального ладу, розвиток якого припадає на пізній палеоліт. Родова община об’єднувала кровних родичів і була порівняно з первісним людським стадом більш згуртованим виробничим колективом.
У пізньому палеоліті (приблизно 40—10 тис. років тому) щільність заселення території значно зросла. Мисливці вели иапівосілий спосіб життя. На їх стоянках, розкопаних у Бабині, Вороповнці, Оселівці, Атаках, Кормані та Молодовому (вони розташовувались па правому березі Дністра в межах Кельме-нецького і Сокирянського районів), виявлені залишки постійних (зимових), трохи заглиблених в землю та недовгочасних (літніх) куріиеподібних жител типу переносних чумів[2]. У них знайдено багато крем’яних та кістяних знарядь прані і кісток тварин, на яких полювали в пізньому палеоліті. Підраховано, що мисливці Подністров’я тоді полювали не менш як на 25 видів диких тварин (мамонтів, північних оленів, диких коней та ін.) і в господарстві застосовували понад 100 типів знарядь з кременя (списи, дротики, скребачки, ножі та ін.) та кісток (гарпуни, кайла, молотки, голки-дротики) та ін.
Колективне полювання здійснювалося головним чином заради м’яса, яке було основною їжею людей палеоліту. З шкір тварин виготовлявся хутряний одяг, з кісток і рогів — знаряддя праці та побутові вироби, а багаті на жир кістки служили паливом. Певну роль у господарстві відігравало і збирання рослинної їжі. Наприкінці пізнього палеоліту почало розвиватись рибальство.
Зразки первісного мистецтва населення пізнього палеоліту представлені знахідкою у Молодовому кам’яної фігурки жінки-матері, символ якої пов’язаний з ідеологією матріархально-родового ладу, з усвідомленням людьми їх кровних зв’язків. Значний інтерес являють собою знайдені в Молодовому і Атаках інструменти типу флейт з рога північного оленя. Цс найдавніші музичні інструменти, виявлені на території СРСР.
3 закінченням льодовикового періоду настала нова епоха господарського та суспільного розвитку—мезоліт (приблизно VIII—VII тисячоліття до н. е.). Основним об’єктом полювання в цю епоху стають північні олені. Полюючи на них, мисливці часто змінювали місця своїх стоянок. Тому довготривалі стійбища пізиьопалеолітичних мисливців зникають, і їх місце заступають короткочасні стоянки з жител легкого типу (куренів). Вони, наприклад, виявлені в Молодовому, Атаках і Оселівці[3].
