також виявлені майстерні общинних ремісників, приміщення для зберігання продуктів, ями-погреби[1].
Найцікавішою пам'яткою культури празького типу є поселення Кодин I, на якому вперше одержано достовірні наукові дані про початок розвитку культури цього типу. З 30 розкопаних тут будівель найдавнішою виявилася напівземлянка 10. На її глиняній долівці знайдені уламки досить архаїчних для цієї культури ліпних глиняних горщиків та небагато уламків кружальних посудин провінціально-римського типу, що збереглися в цій культурі як пережиток від культури карпатських курганів. У комплексі житла є залізна фібула (застіжка для одежі) пізньоримського типу, яка датується не пізніше другої половини V ст. На цьому самому поселенні знайдена ще одна фібула такого ж типу, чим підтверджено тезу, що слов'янська культура празького типу на Північній Буковині почала розвиватись не пізніше другої половини V ст. Найпізніші пам'ятки культури празького типу датуються VII ст. включно.
Археологічні пам'ятки другої половини V—VII ст. свідчать, що слов'яни в цей час жили ще родовим ладом. Основним осередком їх життя була родова сімейна община, що базувалася на підсічно-перелоговій системі обробітку землі. У слов'ян існували військові союзи племен, які успішно відбивали напади кочівників південних степів і самі здійснювали військові походи на Візантійську імперію.
Слов'янські племена, що залишили культуру празького типу, були осілими землеробами. Їх поселення розміщуються на невисоких терасах річок, в оточенні придатних для обробітку чорноземних грунтів. Знахідки обвуглених зерен культурних злаків та їх відбитки на глиняних посудинах свідчать про те, що слов'яни сіяли пшеницю, просо, ячмінь та інші культури. Вони займалися і скотарством, що підтверджується й писемними джерелами. Візантійський автор VI ст. Маврикій Стратег писав, що слов'яни володіли «великим числом різної худоби і земних плодів, зсипаних у купи, особливо проса і пшениці»[2].
Слов'яни другої половини V—VII ст. вели натуральне господарство. Кожна община власними силами задовольняла свої основні потреби в одежі, предметах побуту, знаряддях праці. Але і за умов ведення натурального господарства населення не могло обмежитись лише домашнім виробництвом. Виплавка і дальша обробка заліза, наприклад, становили дуже велике технічне завдання, яке вимагало певних навичок та складного устаткування. Це примушувало общину мати свого майстра-
- ↑ Русанова И. П. Славянские древности VI—VII вв. Культура пражского типа М., 1976, с. 15—45; Тимощук Б. О. Слов'яни Північної Буковини — IX ст. К., 1976, с. 11—21, 103—105, 135—136.
- ↑ Мишулин А. В. Древние славяне в отрывках греко-римских и византийских писателей по VII в. н. э. — Вестник древней истории, № 1. М., 1941, с. 253.
