Починаючи з першої чверті IX ст., візантійським та арабським авторам добре було відоме велике об'єднання східних слов'ян під назвою. «Русь», на чолі якого стояли поляни («поляне, яже ныне зовомая Русь»)[1]. На початку IX ст. Русь здійснювала походи на узбережжя Кримського п-ова між Корсунем і Керчю, яке належало Візантії. У 839 р. вона посилала послів до Константинополя, а в 860 р. 200 кораблів Русі загрожували візантійській столиці з моря, цілий тиждень тримаючи її в страху. Зрозуміло, що Русь IX ст., з якою вимушені були рахуватися в Константинополі, об'єднувала обширні землі, включаючи й Подністров'я, а її вплив сягав Нижнього Дунаю. Адже не випадково руський літописець помітив, що київські князі прагнули закріпитись на Дунаї і будували там свої міста («грады»)[2].
Східнослов'янська культура типу Луки Райковецької, зодного боку, характеризує політичну й культурну єдність східних слов'ян на великій території, включаючи і територію Буковини, з другого — наступний, вищий етап соціально-економічного розвитку населення. В VIII—IX ст. почався перехід до нової системи землеробства (двопілля), з'являється техніка (знаряддя плужного типу), активно проходить процес переростання общинного ремесла в товарне, процес відокремлення ремесла від землеробства. Яскравим свідченням економічної перебудови слов'янського суспільства є поява ремісничих поселень, які підготували грунт для виникнення перших давньоруських міст.
Типове ремісниче поселення IX ст. виявлено в Добринівцях Заставнівського району. Воно розміщувалося на терасі розмірами 160 X 100 м, обмеженій струмками та болотами. Поселення було огороджене дерев'яними стінами, утвореними з горизонтально покладених колод, закріплених за допомогою стовпів, а на окремих ділянках зрубами-опорами, нижня частина яких заглиблювалася в материк.
На укріпленій території поруч з напівземлянковими житлами розміщувались ремісничі майстерні. Останні не були однотипними. В багатьох майстернях знаходились кам'яні робочі площадки та відкриті вогнища. У деяких з них знайдені залізні шлаки та уламки глиняних тиглів, що свідчить про характер ремесла, пов'язаного з гарячою обробкою металів. Інші майстерні-землянки мали нішоподібні печі виробничого призначення. В одній із землянок знайдені речі, які пов'язуються з обробкою шкір. Різнотипність майстерень свідчить про наявність певної спеціалізації ремісничого виробництва.
Поселення, на території яких концентрувалися ремісники різних спеціальностей, що володіли найпередовішими на той час