Сторінка:Нариси з історії Північної Буковини (1980).pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Починаючи з першої чверті IX ст., візантійським та арабським авторам добре було відоме велике об'єднання східних слов'ян під назвою. «Русь», на чолі якого стояли поляни («поляне, яже ныне зовомая Русь»)[1]. На початку IX ст. Русь здійснювала походи на узбережжя Кримського п-ова між Корсунем і Керчю, яке належало Візантії. У 839 р. вона посилала послів до Константинополя, а в 860 р. 200 кораблів Русі загрожували візантійській столиці з моря, цілий тиждень тримаючи її в страху. Зрозуміло, що Русь IX ст., з якою вимушені були рахуватися в Константинополі, об'єднувала обширні землі, включаючи й Подністров'я, а її вплив сягав Нижнього Дунаю. Адже не випадково руський літописець помітив, що київські князі прагнули закріпитись на Дунаї і будували там свої міста («грады»)[2].

Східнослов'янська культура типу Луки Райковецької, зодного боку, характеризує політичну й культурну єдність східних слов'ян на великій території, включаючи і територію Буковини, з другого — наступний, вищий етап соціально-економічного розвитку населення. В VIII—IX ст. почався перехід до нової системи землеробства (двопілля), з'являється техніка (знаряддя плужного типу), активно проходить процес переростання общинного ремесла в товарне, процес відокремлення ремесла від землеробства. Яскравим свідченням економічної перебудови слов'янського суспільства є поява ремісничих поселень, які підготували грунт для виникнення перших давньоруських міст.

Типове ремісниче поселення IX ст. виявлено в Добринівцях Заставнівського району. Воно розміщувалося на терасі розмірами 160 X 100 м, обмеженій струмками та болотами. Поселення було огороджене дерев'яними стінами, утвореними з горизонтально покладених колод, закріплених за допомогою стовпів, а на окремих ділянках зрубами-опорами, нижня частина яких заглиблювалася в материк.

На укріпленій території поруч з напівземлянковими житлами розміщувались ремісничі майстерні. Останні не були однотипними. В багатьох майстернях знаходились кам'яні робочі площадки та відкриті вогнища. У деяких з них знайдені залізні шлаки та уламки глиняних тиглів, що свідчить про характер ремесла, пов'язаного з гарячою обробкою металів. Інші майстерні-землянки мали нішоподібні печі виробничого призначення. В одній із землянок знайдені речі, які пов'язуються з обробкою шкір. Різнотипність майстерень свідчить про наявність певної спеціалізації ремісничого виробництва.

Поселення, на території яких концентрувалися ремісники різних спеціальностей, що володіли найпередовішими на той час

  1. Полное собрание русских летописей (далі — ПСРЛ), т. 2, Спб., 1908, стб. 11.
  2. Там же, т. 9, ст. 4.