Прикордонні фортеці Галицької Русі виявлені і на правому березі Дністра в межах Сокирянського району Чернівецької області. Напроти літописного Каліуса, між селами Непоротовим і Ломачинцями, в урочищі Галиця знаходиться давньоруське городище з великим селищем поблизу нього. На підступах до цього поселення розміщуються ще два городища тих же часів[1]. Не виключено, що давньоруські археологічні пам'ятки Галиці є рештками літописного Кучелміна, який разом з Бакотою, Ушицею, Каліусом та іншими південними містами забезпечували оборону земель Галицької Русі з боку степів.
Свідчення літопису про те, що важливим оборонним рубежем Галицької Русі був Прут, також підтверджується археологічними даними. На лівому «внутрішньому» щодо Галицької землі березі цієї річки розміщувались галицькі укріплення: Ленківецька (колишні Чернівці), Снятинська, Олешківська та Коломийська фортеці.
Найдалі на південь була висунута Ленківецька фортеця. Вона розташовувалася в долині Пруту, на рівній місцевості, хоч поблизу були високі пагорби, зручні для побудови укріплень. Таке розміщення фортеці пояснюється тим, що в XII ст., коли споруджувалася Ленківецька фортеця, Буковинське Попруття було південно-західним прикордонням Галицького князівства, і важливим оборонним рубежем у цьому районі був Прут.
Оборонні споруди Ленківецької фортеці збудовані в один і той же час як єдина житлово-фортифікаційна система. Будівельники врахували й те, що фортеця, розміщуючись у пограниччі, могла в будь-який момент зазнати раптового ворожого нападу. Щоб запобігти цьому і зупинити ворожих вершників на значній відстані від фортеці, були збудовані ще дві оборонні лінії. За 200—300 м від головного валу фортеці проходила укріплена лінія, що складалася з дугоподібного рову, наповненого водою, та частоколу. Третю лініію оборони становили річки Совиця і Хабалівка, з'єднані між собою зовнішніми дугоподібними ровами, наповненими водою. На схід від укріплень розміщувався став, завдяки якому рівень води в оборонних ровах міг бути постійним.
Отже, оборонна смуга Ленківецької фортеці сягала 350 м ширини і складалася з трьох укріплених ліній. Перш ніж наблизитись до стін фортеці, ворог мусив побороти опір двох укріплених ліній. Це дозволяло уникнути раптового нападу і привести фортецю в повну бойову готовність. До того ж, на підступах до фортеці, на протилежному березі Пруту розміщувались сторожеві укріплення — пости. Їх залишками є городища
- ↑ Тимощук Б. О. Археологічні дані про приналежність Північної Буковини до Галицької Русі в XII—XIV ст. — Минуле і сучасне Північної Буковини, вип. 1. К., 1972, с. 3—13.
