XII — першої половини XIII ст. в селах Спаська, Молодія, Остриця та на горі Цецин. Сторожеві фортеці на високих пагорбах правого берега Пруту приймали на себе перші удари ворога і попереджували Ленківецьку фортецію про небезпеку.
Буковинські землі на південь від Пруту, в Прикарпатті в XII—XIII ст. були рідко заселені. За Карпатами починались володіння Угорського королівства. Отже, прикордонна смуга в цьому районі була досить широкою, а прикордонні укріплення обох сусідніх держав (Русі і Угорщини) розташувались з обох боків Карпат, на рівнині[1].
Приналежність основної території Північної Буковини в XII—XII ст. до Галицької Русі підтверджується й іншими археологічними даними, зокрема характером матеріальної культури. Встановлено, наприклад, що глиняний посуд Галицького князівства має свої специфічні риси. Так, гончарні горщики, що переважають у комплексах, мають багатопрофільовані вінчики, різко відігнуті назовні, а їх гранчасто сформований край з внутрішнього боку має гніздо для покришки. Такого типу горщики становлять 80% керамічних комплексів з території Галицької Русі[2]. В той же час на інших руських землях кераміка подібного типу виступає значно менше. На всіх давньоруських поселеннях Північної Буковини XII — першої половини XIII ст. явно переважають горщики «галицького» типу.
Цікавою групою пам'яток Галицької Русі є і давньоруські Поховання в неглибоких (від 0,4 до 0,8 м) ямах, які зверху накривали кам'яними плитами. Картографування підплитових поховань показало, що вони поширені головним чином на території Галицької Русі. Цей обряд поховань зафіксований на 32 досліджених могильниках на буковинській території. Цим також підтверджується приналежність Північної Буковини до Галицької Русі.
В літописному Василеві знайдено декоративні глиняні полив'яні плитки, на яких рельєфно зображені птахи (орли) з широко розгорнутими і трохи піднятими крилами. Вони датуються XII-XIII ст. Подібного типу плитки знайдені в Галичі. Створюється враження, що василівські плитки виготовлені (тут розкопані печі для їх випалення) за галицькими зразками. Якщо врахувати й те, що зображені на плитках птахи в геральдичній позі приймаються за геральдичні знаки галицьких князів, то маємо ще одне свідчення того, що Північна Буковина була складовою частиною Галицької Русі.
