Торгівля йшла також сухопутними дорогами. Літописець зазначив, що вози просувалися до Дністра, навантажені різними товарами[1]. Територію Галицького князівства вкривала розгалужена сітка сухопутних доріг. Одна з них (так звана Берладська) проходила вздовж долини Пруту, через Коломию, Снятин і давні Чернівці. Вона зв'язувала князівство з містами нижнього Подунав'я.
Завдяки розгалуженій сітці торговельних шляхів міста Буковини перебували у постійних економічних та культурних зв'язках з іншими давньоруськими містами. Свідченням цього є розвиток культури в XII — першій половині XIII ст., яка є типовою для Галицької Русі.
Одним з яскравих показників розвитку культури є поширення грамотності серед населення. У 40 містах давньої Русі, зокрема в давніх Чернівцях, знайдені інструменти для письма — писала. Тут під час розкопок великого будинку на дитинці знайдено 6 бронзових та залізних писал[2]. Вони свідчать не лише про поширення грамотності серед міського населення, а й про існування певної системи навчання в давніх Чернівцях.
На поширення письменства серед міського населення вказують також написи на предметах побуту, виявлені у давніх Чернівцях. У колекції є шиферні пряслиці, кістяна ложка, глиняні посудини з видряпаними на них давньоруськими літерами. Знайдено уламки глиняних горщиків, на дні яких виступають гончарні клейма у вигляді давньоруських літер. Написи на предметах побуту свідчать про грамотність їх власників або ремісників, що їх виготовляли, а також тих, для кого ці речі призначалися. З цього можна зробити висновок, що чимала частина населення давніх Чернівців була грамотною, вміла читати й писати.
Показником розвитку культури є також пам'ятки архітектури: дерев'яні оборонні споруди, кам'яні та дерев'яні храми. Дерев'яно-оборонне зодчество представлене матеріалами розкопок городищ у Ленківцях (давні Чернівці), Ревному, Ломачинцях, Перебиківцях, Молодії і Горішніх Шерівцях. Розкопані тут рештки оборонних споруд незначні, і вони не дозволяють говорити про їх мистецький рівень. Але загальна схема їх конструкції є типовою для Давньої Русі.
Визначною пам'яткою давньоруської архітектури е кам'яний храм XII ст., фундаменти якого розкопані в літописному Василеві[3]. Це була не дуже велика (загальними розмірами по зовнішньому обводу стін 21,2 х 13,6 м), але висока, струнка, з однією банею, трьома апсидами і перспективним порталом
