Отже, на території Північної Буковини, як і всієї Давньої Русі, в XII — першій половині XIII ст. відбуваються глибокі зміни соціально-економічного і культурного порядку. В цей час далі розвиваються продуктивні сили, зміцнюється феодальна економіка, посилюється роль місцевих центрів господарського та культурного життя населення. Цей розвиток був порушений монголо-татарською навалою на Руські землі.
Монголо-татарське нашестя в середині XIII ст. було найтрагічнішим за наслідками в історії Русі. Розоривши Київ, війська хана Батия весною 1241 р. «приде к Володимеру, и взя и копьем и изби и не щадя, також же и град Галич, иные грады многи, им же несть числа»[1]. З Галича загони монголо-татарів пішли на південь до Пруту і Серету із боями перейшли Карпати через Роднянський перевал в Угорщину[2]. Повернувшись з Західної Європи в 1242 р., Батий у пониззі Волги засновує свою державу — Золоту Орду, у васальну залежність якої потрапили руські князівства.
Князь Галицько-Волинського князівства Данило Романович, щоб запобігти вторгненню монголо-татарських військ, у 1245 р. відвідав ставку хана, номінально визнав залежність від Золотої Орди, а повернувшись, почав активно готуватись до боротьби з «безбожними татарами». Він вів переговори із Угорщиною про спільний виступ проти поневолювачів, вживав заходів до укріплення існуючих та будівництва нових фортець. На території Буковини була проведена реконструкція фортечних укріплень в Хотині та в Перебиківцях, а в Карапчеві (нині Вижницький район) збудована нова дерев'яна фортеця.
Під час штурму фортець монголо-татари застосували облогові каменеметальні та стінобитні машини («пороки» і «барабани»). Перші з них наносили пошкодження дерев'яним стінам, збиваючи їх верхні частини, а стінобитні машини робили проломи в них перед безпосереднім штурмом фортеці. Це й примушувало руських князів провести реконструкцію існуючих фортець, а тим більше фортець у Хотині на Перебиківцях, яким належала важлива роль у захисті земель Галицько Волинського князівства від грабіжницьких загонів монголо-татарів. У Хотині замість дерев'яних в 40 — 50-х роках XIII ст. були збудовані кам'яні стіни. У Перебиківській фортеці, що мала хороший природний захист, збудували нові дерев'яні стіни зрубної конструкції і цим зміцнили її напільний бік. Тут оборонна смуга досягала 135 м завширшки і складалася з трьох укріплених ліній, які
