Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/101

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
РОЗДІЛ IX.


Літопис Юзефовичів. Київський літопис. Лѣтописецъ знатнѣйшихъ дѣйствъ и случаевъ. Краткое описаніе Малороссіи. Діяріуші і кронічка. Манастирські і місцеві літописи. Хронографи, хроніки і синодики.

Наприкінці розглянемо коротенько решту українських літописів. Декілька з них уміщено в «Сборникѣ лѣтописей, относящихся къ исторіи Южной и Западной Руси, изданномъ Коммиссіею для разбора древнихъ актовъ». К. 1888, ст. LIX+322.

Сюди увійшла «Лѣтопись событій въ Южной Руси Львовскаго каноника Яна Юзефовича» (1624–1700 рр., ст. 115–212). У передмові до цього літопису проф. В. Б. Антонович подав звістки про його автора, характеризуючи його й усенький його твір (у «Сборникѣ» надруковано допіро невеличку його частину, що має найбільший для історії Вкраїни інтерес). З автора того був львівський мешканець. Народивсь він у дуже заможній міщанській родині, яка одначе зовсім збідніла. Був з нього фанатичний католик і за дорученням од львівського архієпіскопа склав він латинською мовою історію львівської католицької архієпісколії; до неї увійшла й тая частина його літопису, що її видрукувано. Тут у нього сила звісток про козацькі повстання, що їх він описує, як сучасник і свідок подій, про татарські напади, боротьбу поміж поляками і турками за Поділля. Ідеологія в нього суто шляхетська, до селянства (він зве його plebs rustica) ставиться надто вороже; погано ставиться Юзефович і до козацтва узагалі й до Богдана Хмельницького зокрема — для нього великий гетьман — звичайнісінький тиран. Особливо багацько подробиць він подає про Богданову облогу Львова на підставі місцевих джерел (записок міщанина Кушевича, міського архіва, оповідань свідків); про те, як Хмельницький вдруге обложив Львів, автор також оповідає дуже широко, користуючись з щоденника, що його склав сучасник, львівський студент Берженцький. Є в Юзефовича чимало цінних звісток про історію Львова та його міської громади, та цю частину його літопису в нашому збірникові не вміщено, дарма що в передмові редактор видання, проф. В. Б. Антонович, скількись разів за неї згадує.

Другий літопис у цьому збірникові це Київський літопис (1241–1621 р.) (стор. 73–92). Його було складено наприкінці першої чверти XVII ст. Видано його за двома рукописними списками — уставника Межигірського ман. Кощаківського і О. М. Лазаревського. Це — компіляція, складена з дав-