даються, але далі, особливо від р. 1682 починаючи, в першому варіянті дедалі більше нових уставок, а від р. 1692 обидва тексти зовсім своїм змістом розходяться; текст рук. Білозерського наприкінці надто короткий і сухий, і вінчається 1783 р.; навпаки, текст рук. Антоновича величенький і кінчається р. 1737 (оповіданням про облогу Очакова). В. Б. Антонович гадає, що обидва тексти на початку мали одне спільне джерело і за таке Джерело є «Краткое описаніе Малороссіи» і перифраз його «Краткая лѣтопись Малыя Россіи» Рубана. Далі складач списку Білозерського почав скорочувати виписки з свого джерела, а від р. 1692 почав виписувати свої звістки вже з иншого джерела, вряди-годи тільки вдаючись до «Краткаго описанія». Складач Антоновичевого списку, навпаки, позичає свої відомості з якихось инших джерел, і кінець літопису в нього зовсім оригінальний і незалежний од «Краткаго описанія». І в першій частині літопису є чимало звісток, запозичених з різних джерел; вони на три групі поділяються: подробиці деяких подій і поправки до них, додаткові дані про православну єрархію, відомості про епідемію, про сарану, землетруси, комети.
В. Б. Антонович висловлює думку, що додатки ці, які надають цьому літописові особливої ваги, запозичено з фамільного літопису Лизогубів і що навіть самого літописа склав був генеральний обозний Як. Лизогуб[1]. І я гадаю, що цю думку В. Б. Антонович довів як-найкраще (див. стор. VII–XII): про Лизогубів у літопису подано незмірно більш відомостей, ніж те випадало, коли-б з складача його був не Лизогуб, а особа, котра не користувалася Лизогубівським фамільним літописом. Особливо багацько подробиць про Якова Лизогуба. Літописа було складено р. 1742, про це згадувано в самому літопису: дарма що літописа було доведено тільки до 1737 р., все-ж під р. 1710 ми читаємо «1710 года моровая язва великая, перво въ Кіевѣ, потомъ въ Чернѣговь, въ Седневѣ, Переяславѣ, Сосницѣ и прочихъ мѣстахъ и селахъ была; на людей и на скотѣ падежъ, на скотѣ и посляжъ отъ шведщины въ разныхъ мѣстахъ мало не по всякъ годъ падежъ проявлялся даже до 742 г. въ которомъ я писалъ сію гисторійку» (стор. 50).
До літописів XVIII ст. належить і «Краткое описание Малороссіи». Літопис цей був досить поширений. Дуже рано його було й надруковано. Це, очевидячки, через те, що текст його був короткий і яскравий. Як свідчить історик Маркевич, оригінал цього літопису гетьман Розумовський подарував г. 1753 до Російської Академії наук, а копію унука гетьманова подарувала матері кн. Репніна в його Яготинську книгозбірню; з нього користувавсь Маркевич, називаючи його літописом Розумовського; од нього він перейшов до Румянцівського музею. Р. 1877 Рубан у Петербурзі видав «Краткую лѣтопись Малыя Россіи», що за неї видавець каже, начеб-то записи цього літопису від 1506 геть аж до 1734 р. вели генеральні писарі, починаючи від
- ↑ В. С. Іконніков гадає, що його склала особа, близька до Лизогубів, бо на Як. Лизогуба автор посилається. І Костомаров і Максимович кажуть, що в оповіданнях цього літопису про події 1648–86 рр. дуже мало нового. «Отеч. Зап.» 1857, № 2, 117–120; Соб. Соч. Максимовича, I, 240.
