Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Полтави, до Лохвиці і до Конотопу вкупі з гетьманом, як це підтримує дослідник, не маючи на це певних доводів. Про дипломатичну місію до Борисова є свідоцтво самого Самовидця, хоч і не досить ясне, а загальне:  …въ Борисовѣ, — оповідає він, — на початку року починается коммисія, на которую и насъ козаковъ затягано и билисмо». І справді там було з ніженським полковником Золотаренком 3052 чол., серед них повинні була бути канцеляристи й козаки. Під 1662 роком Самовидець свідчить про себе, що він начеб-то брав участь у січі проти татар укупі з нашими козаками («гонилисмо, сталисмо»), і коли з нього був канцеляриста, тоді це свідоцтво може належати не до нього самого, а цілком узяте ним з якоїсь кронічки або запису иншого автора цієї події. Про участь свою у січі Ромодановського і Сомка з Юр. Хмельницьким Самовидець нічого не каже і тому не можна рішуче запевняти, що він описав її, як учасник. Хоч описа цього міг скласти якийсь инший його учасник, але не можна одкинути й думку про те, що її, січу оту, бачив і Самовидець. Ніженську Раду, де було обрано за гетьмана Брюховецького. Самовидець описує дуже яскраво, як самовидець, і до того ще додає такі слова, які незаперечно свідчать, що він особисто був на цій раді, і був саме на боці прихильників Сомкових, а не Брюховецького: «але — каже він — несталость нашихъ людей тое помѣшала» (стор. 76); вони-бо кинули Сомка й перекинулися до Брюховецького. Нашими людьми він зве прихильників Сомкових. Викликає сумнів і думка Ор. Ів. Левицького про те, що Самовидець брав участь у поході на Білу Церкву проти польського гетьмана Яблонського, бо в одному списку, мовляв, автор сам сказав про себе: «…где з Яблонскимъ мѣлисмо потребу власне въ обѣдную годину», а в другому (Козельського) «где з Яблонскимъ мѣли потребу» (козаки і комлики). Нічим, я гадаю, підперти й думку про те, що брав участь Самовидець у виборах на гетьманство Многогрішного і в його усуненні з гетьманського уряду. — Сам він за свою участь у цих подіях нічого не каже. Починаючи від року 1676, ми знаходимо чимало звісток про місцеві події на Сіверщині, де, мабуть, і перебував автор, у Стародубі. Але коли так, то повстає сумнів, чи-ж справді брав він участь у другому Чигиринському поході і був у Чигрині, як його облягли турки, і чи був у кримському поході 1687 р., особливо коли він служив у канцелярії, а не у війську. Ор. Ів. Левицький каже: «хоч автор і не згадує просто за свою участь у кримському поході 1687 р., але з подробиць оповідання вона виявляється безсумнівна. Так, літописець не тільки перелічує бояр, котрі були при кн. Голіцині, ба й дуже докладно зазначає маршрут походу» …«Очевидячки, тільки учасник походу міг з такими подробицями зазначити кожен крок війська»… Але, на мою думку, Самовидець, не беручи сам участь у цих походах, міг скористуватися для оповідання про нього із щоденника котрогось з його учасників, а такі щоденники справді були. Про те, як Самойловича з гетьманства скидали, Самовидець теж міг написати на підставі якихось чужих докладних звісток і на це натякає навіть він сам, кажучи: «повѣдають, же з умислу казалъ степъ палити своимъ зичливимъ, жеби тимъ отмовитися, же неможна до Криму ити за для конского корму» (стор. 170).