може словник української історичної мови багато слів зачерпнути, про це свідчить збірка його слів, додана до видання Київської Комісії. На превеликий тільки жаль, видавець умістив тут не самі слова з Самовидця, ба й з додатків до його літопису, та й не позазначувавши ще до того, де цих слів ужито — на якій саме сторінці книжки. Що літопис Самовидця написано мовою подібною до вкраїнської, знати з того, що його перекладено було свого часу на мову російську. Це був особливий список літопису.
Схарактеризуймо тепер літописця — його погляди на тогочасні політичні й соціяльні події. Він спочуває Україні й кохає її. Особливу увагу в своїм літописові присвячує він повстанню Богдана Хмельницького, що визволило Україну від визискувачів — поляків та жидів. Богданове повстання, Хмельниччину, мовляв, отую, викликали, як він гадає, утиски над православієм і тягарі над реєстровим козацтвом, а також утиски орандарів-жидів над поспільством (стор. 1–5). Проте, він і проти посполитих, себ-то, тих, хто не був у козацьких реєстрах, а самовільно приставав до козацького руху, обурюється, кепкує, як ми бачили, й з статечних міщан, що голили були собі чуприни. Він сахається розбишацтв, що їх чинили були козаки, а надто гультяйство, над значними козаками і козацькою старшиною. Він тужить і побивається, бачучи, скільки пролилося тоді на Україні крови, як і свої, і чужі (татари) сплюндрували нещасну Україну; орда так та навіть не брала у полон бранців, щоб не обтяжувати себе ними, а стинала їм голови. Біда була й міщанам, и поспільству. Ніженський полк, що з наказу Б. Хмельницького, добував Кодака, чинив людям усякі кривди. Ото проти цього, а не проти козацтва взагалі, Самовидець обурюється, як представник шляхетського стану. У народньому повстанні Б. Хмельницького він не саму-но люту зненависть свавільної черни супроти папів-державців добачає. Він гадає, що це кара Божа за гріхи всіх, як каже Ор. Ів. Левицький. Самовидець гостро картає тільки тих, хто пустошить країну, мордує людність, катує безневинних людей. Він каже, що за гріхи народу послано на нього отаку страшну війну. Це звичайний погляд тогочасних письменників на причини суспільних катаклізмів; такі самісінькі погляди письменники давніших часів висловлювали були. Та треба додати, що Самовидець аж надто неохоче надприродніми причинами історичні події пояснює. Навпаки, він уважає, що народній рух за часів Хмельницького викликали не якісь там провіденціяльні причини, а так що я звичайнісінькі собі умови й обставини реального життя. Він присвячує цьому цілісінький розділ, ба навіть починає цим свого літописа. Ми побачимо це тут трохи далі з уривка його літопису. Найяскравіше виступає шляхетський світогляд Самовидців, на думку акад. В. С. Іконнікова, на 171-й сторінці його літопису, але там мова знову тільки про сваволю козацьку, що її новообраний гетьман Мазепа хтів зупиняти, караючи повстанців-баламутів: «а ежели кому якая кривда от кого есть, жебы правомъ доходили, а сами своихъ кривдъ не мстилися». Автор, значить, обстоював лад проти свавільства. Тож не дивниця, що він гостро виступав проти тих, хто свавільно приставав до козацтва, щоб збагатити себе «шарпаниною добръ шляхецкихъ и жидовскихъ и иныхъ людей» (стор. 20). Такий погляд міг мати і представник реєстрового козацтва, таки
