Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/25

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

збори по українських містах у царську скарбницю, обмеження української автономії, залежність Київського мітрополіта од московського патріярха, то-що. Навряд щоб Самовидець не міг скласти погляду на ці справи через те, що не був він для цього досить освічений або-ж попросту не цікавивсь цим, як думає Ор. Ів. Левицький. Ми гадаємо, що він навмисне ухиливсь від того, щоб висловити про них свою думку. Бо взагалі він хтів бути літописцем, а не істориком. Окрім того, він, можлива річ, утримувавсь од цього через цензурні умови свого часу. Він жив і писав свого літописа у страшні й небезпечні для України часи Петрові і, дарма що не готував він його до друку, але все-ж-таки мусів бути обережний, особливо коли дожив до зради Мазепиної й до утисків, що вона була викликала. Може через це саме Самовидець не залишив нам і свого ймення, тимчасом як инші літописці — Величко, Грабянка — не захтіли, щоб їхні твори, над якими вони, як і Самовидець, так багацько попрацювали, були анонімні. А що Самовидець міг, коли-б тільки був захтів, скласти й виявити свій погляд на історичні події, про це незаперечно свідчить те, що він має й висловлює свої погляди на події закордонні. Адже-ж, щоб їх оцінювати, треба було мати ще більшу освіту й хист. Так завсіди негативно він висловлюється що-до спілки України з турками й татарами, як ворогами віри христіянської. Оповідаючи про Богдана Хмельницького під роком 1653, коли польський король усеньких заходів уживав, щоб одвернути якось кримського хана од козаків, Самовидець од себе додав: «Аже тотъ неприятель вѣри християнской радъ бы усѣхъ християнъ в нѣвець обернути»[1]. Оповідаючи Самовидець про зраду кримського хана під Берестечком, од себе додав таку сентенцію: «Аже нестатечная приязнь вовку з бараномъ, такъ християниновѣ з бесурманиномъ»[2]. Коли тут вовк — татарин і він завсіди готовий в'їсти барана — українця, то тут не самий тільки релігійний мотив для неприязни поніж ними, а й те, що татари завсіди робили несподівані напади на Україну, забирали бранців, нищили худобу, хліб. Самовидець закидає Б. Хмельницькому те, що він, побратавшися з поганином і ворогом христіянства — кримським ланом, сплюндрував христіянську Волоську землю р. 1650 (стор. 23–24). Закидає він і гетьманові Дорошенкові те, що той піддався турецькому султанові: оповідаючи про те, як орда через Дорошенка зруйнувала Україну, Самовидець додав: «Не заболѣло его (Дорошенка) серце такого безчестія образовъ божіихъ за-для своего нещасливого дочасного гетманства!»[3].

Оповідаючи про кінець Дорошенкового гетьманування і про заслання його до Сосниці, Самовидець каже: «Итакъ гетманство его скончилося, при упадку великомъ Украини»[4]. Самовидець радів, коли йому трапляється оповідати про перемоги над турками й инших европейських христіянських народів — угрів, поляків. Оповідаючи Самовидець про війну цісаря проти турків року 1691, каже: «Война сроgая била у земли Венgерской войскъ цесарскихъ с турецкимъ, в которой войнѣ Господь Богъ помоглъ войску цесарскому, же турецкое войско знесенно дощенту».[5] Що-до оцінки діяльности україн-

  1. Лѣт. Сам. стор. 34
  2. ibid. стор. 24.
  3. ib. стор. 115.
  4. ib. 130.
  5. ib. 180.