і проф. Бодянський видав літопис Самовидця, що його не можна порівняти до жадного з малоросійських літописів. Новий погляд на історію козацької Малоросії почав проявлятися в друкованих і рукописних творах. Недовір'я до власних джерел, що найбільш за все утворив цей літопис, примусило звернутися до польських джерел. Живі зносини знавців рідних переказів з безсторонніми польськими вченими і переважно з небіжчиком Гр. Свідзинським і Мих. Грабовським, ствердили у південно-руських письменниках розумні думки про історичні події на обох берегах Дніпра». (М. О. Максимович у рецензії на Чорну раду П. О. Куліша одповідав йому на це так: «Для Куліша ознайомлення з літописом Самовидця (оскільки пам'ятаю, у 1843 році), це власне було поважне відкриття. Але для наших аматорів української старовини і в Київі, і в Харкові літопис цей давно вже був відомий. Так і в мене, іще року 1835 був ще у мене другий мій власний список. Окрім того, ще року 1785 дуже відомий інженір Ріґельман вніс її в своє «Лѣтописное повѣствование», що з нього черпали Бантиш-Каменський і дальші історики. Тому літопис Самовидців і не міг справити в історичній науці такого вражіння, яке він справив на Куліша, бо був для нього за новину… Ми можемо дякувати Кулішеві, що він дав проф. Бодянському свій список літопису Самовидця, доведений, одначе, тільки до половини; але ще більше ми повинні завдячувати Бодянському, що він надрукував цього літописа цілком (у Чтеніяхъ 1846 р.), одержавши ще инші списки від Юзефовича і Костомарова і маючи окрім того давній великоросійський її переклад з величенькими додатками, який належав з року 1824 Московському Товариству історії і старовини російських[1].
Г. Ф. Карпов про літопис Самовидця у виданні Бодянського висловив такі думки. «Цей літопис — і тільки він один — є літописна всезбірка, бо инші (Граб'янчин і Величчин) являють собою переробку матеріялів у формі історії або роману (?). Назвисько Самовидця цій всезбірці надав власне П. О. Куліш, але права на таке назвисько у правному свойому складі вона не має. Сам П. О. Куліш мав тут на увазі ту частину всезбірки, що оповідала про історичні події, від часів Богдана Хмельницького починаючи». Літопис Самовидців, як гадає Карпов, склався з двох літописів, що звались «Лѣтописецъ въ Малой Россіи прежде Хмелницкаго бывшихъ гетмановъ и при нихъ дѣйствій» і «Лѣтописецъ Хмелницкаго». Обидва ці літописи Карпов визнає за оригінальні і стародавні, отож і виступає проти М. О. Максимовича; той-бо перший літопис за стародавній не уважав, ба навіть думку висловив, що він пізнішого походження і позичений у Граб'янки[2]. Літопис гетьманів, котрі були до Хмельницького, на погляд Карпова, складено раніш од Граб'янчиної всезбірки[3]. Граб'янка позичив свої звістки у нього з усіма його помилками і додав до них ще й своїх власних. Літопис гетьманів до Хмельницького характе-
