Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ризується простотою і краткістю, тимчасом, як Граб'янчин літопис промовистий. Максимович гадає, що автор вступу до літопису Самовидця взяв у Граб'янки самі-но факти, а викинув усенькі його прикраси. Але нащо було тому, хто склав усезбірку Самовидцеву додавати до неї цього самостійного вступу, коли там немає ніякої провідної ідеї або тенденції? А коли він хтів приставити початок до цього літопису, йому легше було-б узяти його з якогось готового літопису, а не утворювати тут якогось фальшу[1]. Це і не копія Граб'янчиного літопису, ні доповнення його до літопису про Хмельницького, себ-то Самовидця; бо у Граб'янки є те, чого нема у Самовидця і в початку його літопису. І навпаки, там ми знаходимо певні звістки, яких одначе нема у Граб'янки. Далі Карпов виступає проти думки М. О. Максимовича, що за джерело для Літопису гетьманів до Б. Хмельницького був коротенький реєстр гетьманів у Граб'янки. Чому-ж, питає він, не навпаки: Граб'янка склав свій реєстр на взір того, що він побачив у літопису гетьманів до Хмельницького і звідтіля міг перенести частиною до свого реєстру, а частиною до свого літопису. Короткі сухі реєстрики були тоді в українському письменстві і за зразок їх править той, з якого користувався Величко. Карпов висловлює думку, що Величко в своїй вказівці на такі реєстрики мав на увазі Літопис гетьманів до Богдана Хмельницького, бо він його не завдовольняв, як художника-романіста. На підставі усіх цих думок, Карпов визнав Літопис гетьманів до Богдана Хмельницького за оригінальний, самостійний, що з нього скористувавсь, як з джерела й Граб'янка. Автор її міг бути або вчений козак, один із співробітників Богдана Хмельницького, або особа духовного походження[2].

Такі були думки Карпова про початок літопису Самовидця, або як він його визначає, літопису про гетьманів до Хмельницького. Взагалі треба сказати, що вони дуже апріорні, теоретичні і не досить навіть ясні. Але ця думка, як тепер виявилося, помилкова у своїй основі. Ор. Ів. Левицький довів, що цей початок не звязаний органічно з літописом Самовидця і являє собою зовсім не оригінальний і самостійний літопис, як висловивсь був Карпов, а хроніку, що її склав хтось у 30-х роках XVIII в., вона здобула назву «Краткое описаніе Малороссіи». Вона не належить до літопису Самовидця і знаходиться тільки в пізніших списках літопису Самовидця, а в старіших його немає. Вона одрізняється од літопису Самовидця і мовою, і викладами з помилками і навіть протилежностями з нею. М. О. Максимович виявив куди більше прозірливости у цім питанні, ніж Карпов. Адже, як ми знаємо, він висловлює думку, що цей вступ до літопису Самовидця не належить самому Самовидцеві, як це здавалося М. І. Костомарову і не позичено його з якоїсь иншої хроніки, як гадав був Куліш, а додав його до неї якийсь компілятор не раніш од другої чверти XVIII ст.[3]. Карпов-же остільки не розбирається на козацьких літописах, що пізнішу компіляцію, молодшу од літопису Самовидця, визнав за стародавній і оригінальний український літопис. Щоб довести свою думку, він полемізує з Максимовичем про те, хто в

  1. Ibid. стор. 221.
  2. ibid. стор. 231–232.
  3. Лѣт. Самовидця. К. 1878, стор. 12–13.