Видання Граб'янчиного літопису. Життя Граб'янки. Джерела літопису. Його світогляд і відношення до історичних діячів і подій. Значіння літопису й його оцінка. Мова. Уривки з літопису.
Літопис цей має такий заголовок: «Дѣйствія презѣльной и отъ начала поляковъ крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетьмана Запорожского, съ поляки за Найяснѣйшихъ Королей Полскихъ Владислава, потомъ и Казѣмира, въ року 1648, отправоватися начатой и за лѣтъ десять по смерти Хмелницкого неоконченной, зъ рознихъ лѣтописцовъ и изъ діаріуша, на той войнѣ писанного, въ градѣ Гадячу, трудомъ Григорія Грабянки, собранная и самобитнихъ старожиловъ свѣдительстви утвержденная. Року 1710». Издана Временною Комиссіею для разбора древнихъ актовъ. К. 1854, XXIX, IV, 271. Уперше цього літописа видав був іще Туманський в своїм часопису «Россійскій магазинъ», 1793, ч. II, III, з пояснінням незрозумілих слів, але ймення авторового там не було, очевидячки, через те, що не значилося його в рукопису, за яким було видано літописа. Згодом уривки з цього літопису надрукував Ізм. Ів. Срезневський в своїй «Запорожской Старинѣ», 183, I, ч. 2, і все-ж-таки без імення Граб'янчиного. М. О. Максимович в свойому «Извѣстіи о лѣтописи Григорія Грабянки, изданной 1854 года Кіевскою Временною Коммиссіей» (цю критичну замітку було надруковано у «Москвитянині» 1855, т. V) каже, що Туманський видав був иншу редакцію цього літопису: друга, повторна, редакція одрізняється переміною церковнослов'янських виразів на російські і пропуском більшости віршів. Так її надрукував був 1783 року Хведір Туманський в свойому часопису «Россійскій магазинъ», а також згадується за неї у пізніших письменників під назвою «лѣтописца, изданнаго Туманскимъ». Про це перше видання не говориться в теперішньому тому, що Комісія й не знала за нього, бо з «Рос. Маг.» надто вже велика рідкість зробилась, до всього, там на літопису не було зазначено ймення Граб'янчиното. Не називаючи ймення Граб'янки, оповідає про нього і Ріґельман, кажучи в своїй передмові: «имѣющіяся въ Малой Россіи исторіи Малороссійскія двѣ». В передмові Самчевського до Граб'янчиного літопису зовсім правдиво сказано, що ці дві історії є не що инше, як тільки Самовидців і Граб'янчин літописи, з яких
