Ріґельман багацько дечого вніс цілком у своє «Повѣствованіе»[1]. О. М. Лазаревський про автора Граб'янчиного літопису пише так: «Як це відомо, жаден з малоруських літописів не дійшов до нас у такому значному числі списків, як літопис, що має заголовок «Действія презѣльной брани Богдана Хмелницкого». За свого життя мені трапилося бачити більш як десять його списків, — і на жадному з них не довелося бачити навіть натяка на ймення та авторство Граб'янчине». Але ще року 1864 П. О. Куліш зве цей літопис Граб'янчиним. У листі до О. М. Бодянського він пише: «посилаю вам літопис, як гадаю, свящ. Михаїла Плиски, а може вона тільки повторена Плискою… Літопис Граб'янки (початок котрої теж посилаю) вже по неї складена. Сю послідню Маркевич називає Писаревською або Фроловською (він називає її по свойому звичайному безладді і так, і инако) по йменню того, хто йому її передав, але це не годиться, коли відомо ім'я автора»[2].
1855 року, М. О. Максимович у свойому критичному розгляді київського видання Граб'янки каже: цей літопис Малоросії складений в перші роки 18-го століття Григорієм Івановичем Гребенкою, що жив і служив у Гадяцькому полку, а за гетьманування Данила Апостола зробився (з 1729 р.) гадяцьким полковником, прозиваючися вже Граб'янкою (так, у XVIII ст. Захаревські називалися Захаржевськими, Василевичі — Базилевичами, Джеджелії — Жежелівськими і т. и.»[3]. Київська Тимчасова Комісія видала літописа з ім'ям Граб'янки, що, очевидячки, стояло у головному спискові, з якого користувався видавець — у заголовку сказано: літописа складено працею Григорія Граб'янки. В передмові докладно описано цей список, що раніше належав Гр. Андр. Полетиці і перейшов від його спадкоємців до М. О. Судієнка укупі з иншими рукописами. Судієнки року 1892 подарували були ці рукописи київському університетові. Їх розглянув О. М. Лазаревський і не знайшов там того головного, ґрунтовного списку, що був описаний при виданню Граб'янчиного літопису 1854 року, але він знайшов инший список (мабуть половини XVIII ст.), на якому цей заголовок був написаний власною рукою Гр. Анд. Полетики. Чи не написав, часом, додає О. М. Лазаревський, Гр. Андр. Полетика заголовка і на основному спискові. Куліш міг-би думати, що літопис належить Граб'янці, на підставі цього-ж-таки списку з бібліотеки М. О. Судієнка, до якої він міг мати доступ. Нарешті, можна запитати в себе: чи не з'явилося авторство Граб'янчине наслідком самісінького-но міркування Полетики або переказу, що він міг почути[4]. М. І. Костомаров користувався в свойому «Богдані Хмельницькому» з Граб'янчиного літопису титулом «Исторіи презѣльной брани», але також без імення авторового. На підставі цього, Г. О. Карпов гостро виступає проти Костомарова, обвинувачуючи його, що він посилається не на друкований Граб'янчин літопис, а тільки на «Исторію презѣльной брани» — невідомо яку — чи рукописну, чи друковану[5]. Але О. М. Лазаревський у пізнішій своїй роз-
