Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/91

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

автор «Исторіи Русовъ» узяв його у Величка, чи де инде. А Карпов каже, що цей фальшивий універсал дочекавсь великої чести — попасти туди, де фальшиве все, що там є. Далі Карпов дивується, як цей універсал надруковано в Актахъ Западной Россіи (том 5-й, № 23), як вельми цінне історичне джерело. Про те, що універсал цей фальшивий, — каже Карпов — здається десь говорив Максимович. З «Исторіи Русовъ» справді джерело непевне, але сказати, що не можна покладатися на ніяку звістку иншого джерела, коли щось подібне є й в «Исторіи Русовъ», це вже буде не історична критика, а якась пародія на неї. Непогана й ця «бібліографічна» вказівка Карпова, що здається десь про фальш цього універсала оповідав раніше Максимович… За фальшиву визнає Карпов і промову Зорчину над домовиною Богдана Хмельницького, і тільки через те, що тут мова мовиться про стародавні права й вольності українські: ця фраза нагадує лемент про козачу волю деяких сучасників Мазепи й Полуботка. Але там не тільки лемент про волю (хоч і ні в якому разі це не є довід фальшу усього пам'ятника), а й спомин про діяльність Богдана Хмельницького, навіть з фактичними вказівками, що про них справді міг знати Зорка. Далі Карпов спиняється на Величковій хронологіі і на підставі одного прикладу, доволі одначе неясного висловлює думку, начеб-то й вона непевна. Нарешті, Карпов знов-таки безпідставно, каже, що з Самійла Зорки або легендарна людина, що її вигадав Величко, або про нього кожна тільки сказати те, що знаходимо у Величка. Але велика одміна між цими або: про Зорку ми справді можемо сказати тільки те, що про нього оповів Величко, і виділити у Величковому літопису оповідання Сам. Зорки це річ неможлива, бо їх не виділив сам Величко. Та це ще не дає нам ніякісінького права казати, начеб-то Зорку вигадав Величко. Не можна погодитися і з загальною оцінкою літопису, що її подає Карпов: пам'ятник цей має тільки вагу, щоб з'ясувати погляди самого Величка і його сучасників на добу Богдана Хмельницького: цей висновок теж не має під собою ніякого міцного ґрунту.

Отакі погляди на Величків літопис висловив був Карпов у своїй монографії про початок історичної діяльности Богдана Хмельницького. Додамо, що в тексті своєї монографії він бере багато звісток про Богдана Хмельницького у Величка і тільки додає до них свої критичні замітки. Отож, робить він те-ж самісіньке, що закидав Костомарову, ба навіть С. М. Соловйову[1]. Торкається Карпов Величкового літопису і в нашій своїй монографії «Критический обзоръ разработки главныхъ русскихъ источниковъ, до истории Малороссіи относящихся, М. 1870, де теж користується з цього літопису[2].

Проф. В. Б. Антонович у своїх лекціях про джерела для історії України висловив такі погляди свої на цей літопис. Це оригінальне й цікаве джерело для історії козаччини. Видання його зроблено, як він гадає, за власним автографом автора, що зберігсь у трьох фоліянтах і якого потім ніхто

  1. Нач. истор. дѣят. Богдана Хм., стор. 92–93, 101–107, 124–126, 130–133, 136–140, 160–165.
  2. Ib. стор. 55, 69–72.