Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

зъ Сѣчи трупи оние звичаемъ бѣсурманскимъ попалити; а другіе мовили — оподалъ отъ Сѣчи на снѣденіе звѣрамъ и птахамъ поотволѣкати; третіе говорили — въ землю позагрѣбати; четвертіе совѣтовали — въ воду повкидати. Зъ якихъ совѣтовъ три зганенно, а именно, еже погрѣбати въ землю, много часу забавить, и нихто даромъ працовати и крѣпко умерзлои землѣ копати не похощетъ; другое, еже палити, много дровъ пришлоби потерати: третое, гди бы дано звѣремъ на снѣденіе, теди тимъ звѣри розстервившися и живому войску могли би впередъ шкодити; а на четвертомъ совѣтѣ все войско перестало, еже трупи онихъ побитихъ янчаровъ виволокши зъ Сѣчи Днѣпровимъ отдати глубинамъ и бистринамъ. По якой радѣ, заразъ килко сотъ человѣка на Днѣпръ, для учиненя полонокъ, виправлено, а иншимъ трупи, въ купи змерзшіеся, роздѣляти и до виволоченя готовати приказано; третимъ зась зъ конми и арканами готовимъ быты зъ ради общой повелено. А гдѣ о часѣ обѣдномъ Козаки зъ Днѣпра дали знати кошовому и атаманѣ, же пять чили шесть полонокъ обширнихъ на Днѣпрѣ уже учинили; теди заразъ велено трупи оніе янчарскіе, въ крвѣ своей истой угрязнувшіе и измерзшіеся силними морозами тогдашними, арканами чепляти, до стрименъ кулбачнихъ привязовати, и пречь зъ Сѣчи, по килконадцать, по двадцать и поболше, плитами и брилами виволѣкати и въ полонокъ оставляти; а пѣхота, при полонкахъ бывшая, оние труповъ янчарскихъ змерзшіеся брили въ полонки втаскивала и подъ людъ вправовала; а же того дня всѣхъ труповъ зъ Сѣчи не виволочено, теди и на другій день до пори обѣдной въ томъ же дѣлѣ войско попрацовати мусѣло. Здобичи Запорожцамъ зъ побитихъ янчарскихъ труповъ велмы мало що досталось кромѣ оружія; бо на побитихъ и измерзшихся трупахъ кафтани, кунтуши, кожухи, шарвари, шапки, пояси и чоботи, отнюдь всѣ были въ едной крвѣ бѣсурманской аки омоченны и въ едну плиту измерзшіися, и еслиби ихъ хто похотѣлъ знимати и руки свои тимъ сквернити, то развѣ бы по едному трупу сокирою розрубувалъ и фанти здиралъ зъ него шматками; яко-жъ и оружие опослѣднее (гди-жъ первое оружие заразъ по доконченю бытвы еще зъ между труповъ добре незмерзшихся повитягано) зъмежи нихъ витя-