Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
XVI

Да понявъ собѣ паняночку —
Въ чыстимъ полѣ земляночку:
Куды й вѣтеръ не вѣе
И сонце не грѣе…
Безъ виконець и без дверець —
Тамъ спыть козакъ — молодець…

Якъ бы то ни було, чы жывъ, чы вмеръ винъ, а я, щобъ памнять ёго не зусѣмъ слызла зъ свѣта, задумавъ выпечататы, на первый почынъ, ци ёго казкы; а тамъ, колы воны прыйдуцьця понутру нашому козацству, — якъ Пану Головѣ, — выпечатаю ище дещо ёго жъ роботы. Правду мовыть, кумъ мій ничого самъ на папиръ не клавъ; але булы добры люды, що выслухавшы було его казаньня, або спѣваньня, пислѣ того запысовалы