Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
XVII

Зыркъ потимъ собѣ, — ажъ такы геть-то, геть виршованьня ёго набралося!… Налагодывшысь одислаты Казкы въ печатьню, довго я мудровавъ, дебъ мынѣ въ свѣтоньку достаты той пачепортъ (якъ-то водыцьця по всѣмъ усюдамъ), щобъ, бува, якый-нибудь царынный[1], не заставывъ ихъ кры своеи царыны глаголы чытаты, бо, якъ въ тій пѣсьнѣ спѣваютъ:

  1. Примѣч. Корректора.Можетъ быть, книга эта попадется въ руки и не-Малороссіянъ; для таковыхъ считаемъ нужнымъ замѣтить, что царыною называются въ Украйнѣ сельскіе шлагбаумы; лѣтомъ строится около ихъ шалашъ, въ которомъ кочуетъ, въ продолженіе всего лѣта, по боль-