Дѣтвора, жинка, маты — въ крыкъ!… Къ ёму — ажъ коломъ ставъ языкъ!… Тоди всѣ заразъ догадалысь, Одъ чого винъ такъ худко павъ; «Отъ, бачъ! Хочъ пизно,« — Царь сказавъ, — «А все такы мы розквыталысь!… Неплачьте жъ! Годи!… Жинко! Геть!… Поганому — погана й смерть!…»
