Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
20


— «Э! дуже добре, сынку, робышъ!
Да, бацьця, черидь не твоя,
Ты не за себе се прыходышъ:
Бигъ буде имъ за те судыть,
Що не схотѣлы навѣстыть…
Ну, слухай же, моя дытына!
Теперь ты въ свѣтѣ сыротына;
Я надѣлю тебе за все;
Ты чувъ: покирнее телятко,
Якъ кажуть-то, двѣ маткы ссе;
Даю тры волосынкы, серденятко,
Оцьци тобѣ: ихъ бережы;
Якъ шреба буде, прыпалы —
И стане кинь передъ тобою,
То зъ срибною, то зъ золотою
Шерстынкою: тутъ гряне громъ,
А ты влизь въ праве ухо ёго,
И въ лѣве — выйдешъ Королёмъ;
Що забажаешъ — буде всёго;
Гляды жъ мене не забувай!
Теперъ, мій сыноньку, прощай!“
Сказавъ — и мов-бы не бувало!…
Отъ незабаромъ розсвѣтало: