Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/49

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
24


А отъ кинь ихъ къ Царю прымчавъ:
Легесенько Царивну знявъ,
Поклонъ на всѣ чотыри бокы,
Да встремня скикъ, скорѣй навскокы!…

»Отъ тобѣ на!… Ловить! Ловить!…«
Всѣ разомъ въ голосъ загукалы;
Тутъ де-якы за нымъ у-слѣдь…
Бѣжять… бѣжять… та не догналы!…

На другый день Царь розыславъ
За Лыцаремъ слугъ на вздогону,
И кожну хату прыказавъ
Оглядовать… не те — дасть гону!…
»На пальцѣ перстынь буде мать,
Весь золотый — ёго не знять!…«
Розсыпалысь воны, лѣтають;
Ни о̆дного двору не мынають;
Отъ къ трёмъ братамъ воны прышлы, —
Усѣ имъ пальци оглядѣлы:
Щожъ? Якъ? — У дурня изнайшлы!
Сердечныи поторопилы!…