Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/55

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
30



Ни свѣтъ, въ недѣлю, ни зоря,
Дружко у комнату заглянувъ:
Все пусто… а къ вѣньцю пора, —
Да молодый якъ въ воду канувъ!…
Де винъ? куды и якъ дѣвавсь?
Царю, Царыцѣ доложилы,
Цо молодого упустылы.
Якъ ни було бъ, а хочъ и Царь,
Хочъ у ёго всёго достатно, —
Але такы прыпасу жаль,
Жаль, дуже жаль! все пиде марно!…
А якъ-то хороше булы,
Усѣ зибралысь погуляты!
Весильля бъ бучне утялы;
Якъ сталы бъ штукы выкыдаты!…
Теперъ заразъ весь ладъ пропавъ;
Нибы мертвець на стилъ упавъ!…
Гай-гай! ты тее та онее,
А Бигъ зусѣмъ тобѣ другее!…

Колы, осё-сь орломъ летыть
У двиръ нашъ Лыцаръ, и крычыть:
»Добры-день вамъ, мои Панове!