Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/60

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
35

Якъ жывъ собѣ дѣдъ да бабуся,
И мавсь у ихъ одынъ сынокъ:
Винъ звався просто Ивашокъ;
Першъ всёго за ёго прыймуся.
Винъ любая дытына бувъ,
Така, що ще нигде й нечувъ…
Сыдыть собѣ, знай, все тыхенько;
Никого пальцемъ не торкне;
Глядыть у ложку — не змыгне;
Чы ѣсть, чы пье — все чыпурненько…
Мы жъ дѣтьмы — бѣгаемъ, крычым:
Зимою грынджола тащымъ,
Або громакъ, або санчята,
Щобъ стрѣлкою зъ горы летѣть;
Або — маршъ кучкою глядѣть,
Як в бокы въѣлыся хлопята!
„ А якъ овсянка — чыркъ пидъ нисъ:
Покынь санкы, берысь за визъ!“