Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
37


До скобзалкы, да до санчять…

Инакъ зусѣмъ рисъ, годовався
Нашь Ивашокъ: винъ тилькы й знавъ
Сметанку, молочко вбиравъ,
Да въ човнѣ зъ татомъ просвѣщався;
Бо змалечку прывыкъ къ водѣ:
Частисинько ночей по двѣ
И вставъ и лигъ собѣ у човнѣ;
Колы не зъ удкою, зъ сачкомъ,
Дакъ зъ вершою, изъ ятиркомъ,
А тамъ въ господу й ѣде вповнѣ…
Такъ винъ день за день жывъ да жывъ,
Никуды зъ хаты не ходывъ,
Опричь, якъ я казавъ, ловыты,
Сперва овсяночку, а тамъ
Давався знацьця й плиточкамъ,
Щобъ неньцѣ що було варыты.
Зъ другымы жъ дѣтьмы винъ не знавсь,
И въ грыща зъ имы не вязавсь:
Мовъ-бы, тобѣ, другого роду,
Мовъ-бы, кажить, письменый бувъ!
А тожъ-й про ѵжыцю нечувъ;
И тилькы бъ-то и знавъ, що воду!…