Сказалы тежъ, що й першы всѣ.
Такъ часто й люды намъ лепечуть…
Хочъ пропадай тобѣ з бѣды, —
А помочы одъ ихъ не жды!…
Бувае Йвасевого гирше:
И скыбочкы въ рукахъ нема, —
А кожный по шыямъ займа!
Оддався бъ чорту, абы инше!…
Ни! неборакъ нашъ не загынувъ:
Ёго задрыпаны взялы, —
Къ отцевѣ, мацьцѣ понеслы;
А дубъ объ землю гуркъ — и грымнувъ!…
Змія къ ёму… — эге! Шукай!…
Теперъ як й звали — помынай!…
Говорять, що вона одъ сёго
Въ такій тоди була журбѣ,
Що смертъ наклыкала собѣ…
И носе! — хто бажа чужого!…
А Йвась до дому прылетѣвъ,
Якъ дѣдъ зъ бабусею дѣлывъ,
На лавцѣ, сыдя кры виконьця,
