Сторінка:Наталія Кобринська. Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887. 1888.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

віть революцією, забуваючи, що революція вибухає тогди, коли яким конечним вимогам людскости опоненти безвзглядно заступають дорогу, — і що слово вільне, свобідне, обясняюче поводи і причини тих жадань, — в великій части запобігає кровавим катастрофам.

Єсли би критик справді був таким горячим сторонником напряму, котрий представляє лиш дійсні обставини, дійсних, непідкрашених людей, то може і »Пані Шуміньска« не видала би ся єму була так дуже комічною, понеже се бізпретенсіональне оповіданє опирає ся лиш на правдивих фактах розвою одноі у нас верстви, що впрочім легко можемо довести.

Шуміньска, се жінка з тоі епоки, коли священьство становило одиноку у нас руску інтелігенцію. Для Русинки не було тогди ані виднійшого, ані вигіднійшого становиска від сего. Починаючі ся нові змаганя жіноцтва не доходили єще до нашоі краіни, і не зміняли патріярхальних звичаів. Тут найчастійше жінка виходила замуж з волі родичів, годувала діти, бажала, щоби сини лишали ся в тім самім стані, в котрім був йіх батько, а доньок давала замуж в той спосіб, як і йій віддано. Любов, котра перша в історіі жіночого розвою упоминала ся о свою свободу, і в патріярхальнім ладі наших прадідів ломила часто йіх волю, і псовала надіі родичів. Тому-ж то і найстарша донька Шуміньскоі не іде за того, за котрого хоче йійі віддати мати, а за того, за ким промовило серце. Критик витикаючи, що Шуміньска воліла би мати доньку за попівским, як за селяньским сином, доводить лишь, що не знає поглядів наших жінок того часу. Друга донька, се друга фаза розвою, се бажанє осьвіти и поступу, котрий єще не може собі пробити новоі дороги, а котрого звичайним обявом є незадоволенє з окружаючих обставин.[1] Молоденькою внучкою хотіла я зазначити

  1. Альманах жіночий, ст. 89.