Сторінка:Наталія Кобринська. Відповідь на критику жіночого альманаха в «Зорі» з р. 1887. 1888.pdf/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

падає ся на два, в «Звичайній історіі» кожді два вірші напечатано побіч себе! — Таку саму необдуманість здраджує також критик і при віршу Дніпровоі Чайки «Нещасна,» понеже то, що був цілою критикою признав, раптом не порозумів при тім віршу. Ми однак, жінки середноі верстви, аж надто добре розуміємо сей вірш, і можемо запевнити критика, що єго средство лиш в літературі вільній від усіх тих хиб, які автор приписує хотьби нашому «альманахови» буває універзальним ліком; в теперішнім житю оно не завше трафляє ся!

Найбільшу несподіванку, помимо не конче хорошого комплєменту о «несвідомім артизмі,» зробив критик Міхахаліні Рошкевич, позаяк знаємо, що йійі оповіданє було попередно подане до «Зорі,» але «Зоря» не приняла задля занадто великоі «хлопістики.» Вийшло одже таке, що на коли Г. Барвінок красше представляє ся в літературі як в «альманасі,» — Міхаліні Рашкевич красше бути в «альманасі» як в «Зорі.»

Вкінци критик заявляє радість і желає, щоби жінки на котрих доси не числили ні політика ні наука, покинули космополітичні мріі, звернули ся на батьківску ниву, і обтерли сльози Матери. Позаяк се шумно виходить, то кождий, кто лиш уважно перечитав наш «альманих» зауважає, що ті батьківскі «наставленія» цілком злишні, понежи ми всюда тримаємо ся свого грунту, та критик лиш не добачає сего, і спекулюючи на опінію більшости нашого загалу, воює відорваними фразами, котрі через те тратять своє первістне значінє, та набирають такоі краски, яку йім надає критик. Се і доводить, що критик поводував ся глубоко укритою нехітею до сьвіжо розбудженого у нас жіночого руху. Та жаль, що се проявляєсь не лиш у одного критика. Насьмішки, та ріжнородні фальшиві закиди звернули