бував. В замітках про нього цїкаво для нас подекуди те, що в його ватазї були і „заграничні“ люде: принаймнї з девятьох гайдамаків, що судились за грабуваннє разом з ним, чотири — заграничні, при чому декотрих з них названо заднїпрянськими. Далї, може, важно буде й те, що з 9 звісних нам співучасників Шелеста 7 покарано смертю, а одного шляхтича, Чоповского навіть посаджено на кіл: тільки двох покарали різками. Що до характерів сих девятьох гайдамаків, то з них визначуєть ся, натурально, своїм родом шляхтич Чоповский, той самий, що разом з Неживим нищив Поляків в Каневі, людина очевидячки ідейна і через те особливо ненависна польському судови, що бачив в ньому небезпечного ренеґата. З тих двох, що не підпали карі смерти, один Іван Хмаренко був кравцем з села Пшеничників канївських і був взятий Шелестом до ватаги для шитва одежи. Певно сей Хмаренко робив у Шелеста до початку руху 1768 р., коли Шелест вкупі з Лусконогом і Гнидою тільки що приїхав з Запорожа і клопотав ся над заготовленнєм зброї, одежи, обувя і иньш. для гайдамаків, сидячи в лїсї Матронинського манастиря[1].
Був ще 1768 р. загін ватажка Василя Смілянського[2]. Про ватажка сього знаємо, що двоє з його загону, попавши перед кодненський суд, були присуджені на шибеницї. Один з сих двох, що були на судї, Максим Швець був запорожець. Що до числа членів ватаги Василя Смілянського, то вона з середнїх: в судовій замітцї сказано, що в нїй було 50 чоловік. Але нема жадних вказівок — де Василь Смілянський обертав ся з своєю ватагою, коли тільки не вважати за вказівку самого прізвища його.
Ватажок Іван Таран[3] орудував дуже невеличким загоном в Чигиринщинї. Під Лебедином він стояв на чолї всього шістьох чоловік, як виказав на судї один з його ватажан Іван Щербина, присуджений кодненським судом на кару смерти.
- ↑ Куліш. Записки о Юж. Руси, т. I, ст. 235.
- ↑ Кодн кн., ст. 485.
- ↑ Ibidem, ст. 449.
