Микита не зразу напав на село; насамперед розвідчик його випитав про все потрібне в декотрих малинківських селян, що були на роботї за селом. Від одного косаря довідав ся він між иньшим, що Ґрабовский відвіз свої скринї з церкви в лїс, потім, що в селї є жид — шинкар Нохомка і що в панськім домі лишилась молоденька небога Ґрабовского.
Маючи всї сї відомости, Микита Москаль в'їхав з своїм загоном в Малинки, захопив там панну і зараз же послав економічні підводи в лїс по панські скринї. Малинківцї охоче привезли йому панське добро і він зараз же почав ним порядкувати. Казав повідбивати скринї з одежою чоловічою і жіночою, сам одяг ся в богатий кунтуш і велїв пишно прибрати панну, сказавши, що хоче з нею повінчатись. Перед шлюбом одначе піп мусить ще її вихрестити на православє.
Перешкод в сьому нїхто Микитї не робив. Ґрабовского в селї не було, надвірних козаків він не мав. Що-ж до малинківської громади, то вона й гадки не мала — бачити в Микитї ворога. Вона прийшла до нього на панський двір з хлїбом-сїллю і дуже радо прийняла запросини на торжественний шлюб Микити з панною і на бенкет по шлюбі.
Але перед шлюбом мали ще охрестити панну та разом з нею одним заходом Микита казав охрестити і її стару тїтку, що була при нїй. Обидві панї страшенно пручались при хрещеню, але їх міцно тримали: тїтку тримав Прокіп Головко і стара попадя, а панну один гайдамака і молода попадя. Що акт хрещеня, як і самий шлюб Микити з панною, відбув ся при таких силоміцьких умовинах, того не заперечив опісля сам священник села Малинок — Григорий Пилипович.
По шлюбі в Малинках був бенкет. Горілки панської і жидівської була сила страшенна. Пили і ріжні делїкатні вина, що тільки знайшлись в пивницях Ґрабовского; та вина сї щось не припали до смаку малинківцям і тому багато фляшок було збито, а саме вино вилито на землю, — таке наприклад, стало ся і з великою сулїєю „Larendogra“.
Не обійшлось на бенкетї й без промов. Микита Москаль казав малинківцям: „панщини відбувати більш не будете, жито і всякий хлїб збірайте на свою користь, сїно косїть тілько собі, кабанів панських ріжте й їжте“. А Гаврило, син Сивого, казав до одного з прислужників Ґрабовского, козака
