Сторінка:Начерк Коліївщини на підставі виданих і невиданих документів 1768 і близших років (1898).pdf/106

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 90 —

Ватажок Савка Плиханенко[1] обертав ся з своєю ватагою в південно-західній частинї Білоцерківщини. Був він в селї Романівцї, Малім Половецькім і иньших. Правда, заходив він і в східну частину Білоцерківщини; був наприклад в с. Блощинцях, звідки навіть думав напасти на Білу Церкву.

Мав він при собі, треба думати, досить великий загін, інакше про напад на Білу Церкву йому було-б годї й думати. Всюди, де тільки Плиханенко був, він вирізував панів і жидів, навіть власноручно: добував при тому й гроші. Цїкаво, що в ватазї його траплялись запорожцї. Яко ватажани його перед судом кодненської комісиї фіґурували — Федір Базарний, Левко Малий, Клим Білий, Василь Прокопенко, Микола Чоповский і Степан Пйотровский. З них перші три — запорожцї. Клясовий стан останнїх двох — вже знаного нам участника в ватазї Неживого і в загонї Шелеста шляхтича Чоповского, і товариша його шляхтича Пйотровского — робить обох їх цїкавими, вже одним тим, що вони були в гайдамацькій ватазї. Один тілько Василь Прокопенко з Київа, був селянин. В такім доборі людей в загонї Плиханенка військово-судова комісия не могла не побачити явно полїтичного і социяльного характеру і тому з участниками його поступила дуже суворо. Кари призначені нею в сім разї були справдї вийняткові. Самого Савку Плиханенка колесовано, Левка Малого четвертовано, Клима Білого теж, Федора Базарного і Василя Прокопенка повішено, Пйотровскому стято голову, доля-ж Чоповского нам вже звісна.


Майже рівночасно грабували в Білоцерківщинї і загони Грицька Вовка і Савечки.

Грицько Вовк[2] ограбував село Погибляки і з великою здобичю з синами і з жінками їх сховав ся в лїсї під Гутою Богуславською. Але про нього донесли в Богуслав сотнику тамошнїх надвірних козаків Шелесту і той зловив його з усїм його добром. Скоро довідав ся про се каменобродський ґубер-

  1. Кодн. кн., ст. 482, 483, 484.
  2. Кодн. кн., ст. 177, 178.