лишньої руїни, в Полїсю і північній частинї Київщини тягарі кріпацьких відносин ставали лекші і на рештї — в межах остатньої Київщини і Брацлавщини, де властиво і була руїна, оголошені дїдичами пільги на початку залюднення робили до якогось часу житє прийшлих знов сюди селян і зовсїм зносним. Завдяки сїй останнїй обставинї, нерідко бувало, що волинські селяне, втікаючи від своїх грізних дїдичів, осаджувались в Київщинї і Брацлавщинї, як в місцевостях з придобними умовинами житя. Безперечно, така ріжниця умовин селянського житя в одній державі, залежала від того, що в місцевостях густо залюднених, далеких від степових границь, польські дїдичі користувались своїми кріпацькими правами в як найширшій мірі, в місцевостях же, де робітників було дуже мало, де селянством треба було дорожити і куди його треба було ще заманювати, самі дїдичі відчували потребу давати йому ріжні пільги бодай до якого часу. В другій половинї XVIII. столїтя, правда, в Київщинї і Брацлавщинї вільготні роки здебільшого вже минули, та про те непевність, щоб земля знов не спорожнїла, примушувала дїдичів не дуже різко заявляти свої права. І от при таких то умовинах спалахнуло повстаннє не на Волинї, не в Полїсю, не в Поділю, а власне в меньш залюдненій Київщинї. Непонятна на перший погляд поява ся має одначе своє цїлком певне значіннє. Насамперед, звичайно, важно те, що українська людність Волинї, західного Поділя і Полїся тягла ярмо давнє, подекуди навіть звикле, і тому до якогось часу вона протестовала тілько пасивним способом — утїчками. Не то — приблизно недавні слобожане Київщини: вони прийшли сюди з надїєю на лїпше і відвикнувши за довгі роки слобід (слободи давано на 15–30 років) від думки про кріпацьку залежність, виявляли простий активний протест проти багатьох заходів шляхетства уйняти їх вільготне житє. А через те, що до шестидесятих років минулого столїтя майже всїм слободам речинець збіг, то і число селян, готових силою відбиватись від насуваного на них ярма кріпацтва, ставало все більше й більше. Коли-ж рівночасно з тим в Київщинї, в межах переяславської епархії, почали, як ми вже зазначили, сильно гнати на православє, що мало замінити ся широко пропаґованою унїєю, то для початку повстаня потрібний був
