Швачки — Олекса Якименко[1]. Се був молодий чоловік 25 років, родом з села Яцок білоцерківських. В Яцках він і жив, і був, значить, чоловіком цїлком осїлим. Скоро в Білоцерківщинї з'явив ся Швачка і його ватага, Якименко зараз же пристав до нього і був досить довго його співробітником. Так, у с. Гребениках він убив пятьох шляхтичів, з котрих на імя знав тілько двох — пана Сімашка та пана Кондрацкого, а потім, як прийшов він із Швачкою до Фастова, то й лїк згубив вбитим їм панам. Був він на рештї і під Блощинцями, де, як звісно, Швачку розбив росийський полковник Протасєв. Якименко при тому був в числї 500 иньших гайдамаків, забраних в полон і відведених до Київа, де і його, як иньших, протримали з рік, поки рішили кого з них заслати, кого відпустити на волю. Якименко був в числї відпущених на волю. Він прийшов до батька в Яцки, але тут його арештовав пан Кондрацкий, що його сина він убив. Опинившись потім у руках військово-судової кодненської комісиї, Якименко, не під муками, а добровільно признав ся в усїм висше висловленім, очевидячки вважаючи себе морально правим. Очікувана ним кара смерти не злякала його як чоловіка, певного в конечности тої справи, що в нїй він брав участь і був тепер за неї караний.
Другий гайдамака з правобічної України, Михайло Казан[2] теж пристав до гайдамаків не з бажаня особистої наживи. З виказів його на судї взнаємо, що родом він був з с. Дацок смілянських, зріс же в с. Орловцю в батька, рано втративши матір. Незабаром його оженили з дївчиною з с. Будок смілянських. Злидні примусили Михайла вступити в число надвірних козаків в Корсунї. З Корсуня він одначе частенько навідував ся до своїх в с. Орловець. Тут в Орловцю застав він одного разу Івана Чорного, „атамана від ватаги Залїзняка“. Сей Іван Чорний очевидячки дуже добре вияснив і Михайлу Казанови і багатьом иньшим з орловецької громади всю тяжкість, що терплять вони від панів і унїятів, і всю серіозність цїлей Залїзняка. І от Михайло Казан і иньші орлов-
